В Культурно-громадському центрі "Шelter+" проводяться лекції-тренінги з психологічної допомоги.
Про це повідомляє 0564.ua.
На початку вересня практикуюча психологиня Євгенія Журавель провела в КгЦ "Шelter+" лекцію-тренінг «Психологічна допомога дітям під час війни».
-Діти – одна з найуразливіших категорій. Це тренінг для всіх дорослих - і для тих хто приїхав до нашого міста, і для жителів нашого міста, тобто для всіх дорослих людей - для всіх батьків, бабусь, дідусів, всіх, хто хоче допомогти своїм дітям подолати, пережити оці жахи цієї війни, яку ми всі зараз переживаємо.
Євгенія Журавель наголошує, що для того, щоб більш здорово пережити цей період, для того, щоб мати можливість навіть зараз розвиватися, навчатися, жити, а не тільки виживати, потрібно нам собі допомагати в першу чергу, дорослим батькам, а через дорослих можна допомогти і дітям.
- Тому моя аудиторія – дорослі, які хочуть допомогти дітям. Але вони зіштовхуються із тим розумінням, що спочатку треба допомогти собі. І тут ми навчаємося допомогати собі і через себе вже своїм оточуючим.
Такий тренінг проводиться не вперше.
-Запит є і в майбутньому, я думаю, що подібні тренінги ще будуть проводитись такі або подібні. Тобто ті, які допоможуть впоратися з тим, з чим складно впоратися зараз.
Під час тренінгу психологиня розповіла присутнім дорослим, що діти впораються, переживуть і будуть жити нормально і щасливо, коли все це закінчиться, якщо зможуть впоратися дорослі, ті, на кого вони спираються.
-Всі ті страхи, всі ті переживання, які зараз є через те, що навколо відбувається, все це поступово дитяча психіка опрацює і вбудує в контекст життя. Тобто, коли це все закінчиться, коли ми будемо відбудовувати своє життя, діти будуть щось пам’ятати -якщо вони молодші, то вони менше будуть пам’ятати, чим доросліші, тим більше. Але це не буде травмуючою подією.
Євгені Журавель окремо пояснила, що таке психологічна травма, коли вона формується.
-Психологічна травма формується коли відбуваються якісь жахливі речі, щось те, що наша свідомість не може зрозуміти, усвідомити, щось ненормальне відбувається, катастрофічно ненормальне. І якщо ми в цьому покинуті, тобто ми на одинці з цим контекстом життя, відбувається якийсь жах і сам я не можу цього опрацювати, бо це щось надмірне і мені немає до кого звернутися. Як правило, психічні травми дорослих - це невміння коли вони були дітьми, не те що невміння, а неможливість, покинутість наодинці з якоюсь травмуючою ситуацією. Тобто коли вони були дітьми, їм не допомагали, їх покидали в якихось страшних ситуаціях і коли дитина наодинці залишається, у неї не вистачає ще можливостей впоратись з тим, що відбувається і це залишається як травма.
Якщо поруч є дорослий, який чи то пояснить, чи то скаже, що «я це теж не розумію, але ось я тут поруч із тобою і ми будемо намагатися якось з цим впоратися», чи виїжджати, чи якось відновлюватись ну продовжувати якось у цьому жити. Тобто є той, на кого можна спертися, це не буде психотравмою. Так, це буде ситуація, яка буде викликати ще багато років якісь такі переживання людські, але це не буде травмованість.
- Травмованість там, де ми покинуті наодинці із чимось, з чим ми самостійно впоритись не можемо - фізично, психічно, емоційно і так далі.
Євгені Журавель розповіла, що коли вона давала коментар з приводу того, як допомогти дітям в школі під час війни, вона звернула увагу на те, що головне це те, щоб біля дитини був надійний дорослий.
-Це можуть бути різні люди: маму «накрило», тата «відпустило», мама не може, є бабуся або тітка, або якась тренерка, або вчителька. Тобто той, до кого дитина може звернутись, задати якісь запитання. Ви можете не знати відповіді на них, ви так і кажете, але ви дитині транслюєте цю підтримку, ви кажете: «я поруч, я можу не знати, не розуміти, але я поруч з тобою і разом ми будемо з цим якось впоратися». Тому це важливо не кидати дітей наодинці і себе не кидати. Ми все, що говоримо стосовно дітей говоримо, ми це все до себе застосовуємо. Тобто в першу чергу, коли ви опиняється в якихось складних ситуаціях, головне не покидати, не говорити: «ти сама маєш впоратися, ти доросла». Людина може не могти, «і мені потрібно до когось звернутись, я можу бути слабкою, нерішучою, тою, яка не знає, як, але я не покину себе в цьому, я звернувся за допомогою». Оце важлива підтримка себе - звернутися за допомогою в тому моменті, коли ви не можете самостійно опанувати щось і тоді ви це самі можете застосовувати до своїх дітей, бо це такий обман, що я допомагаю дітям, а собі я не можу допомогти. Це так не працює. Діти це зчитують з нас.