З початку великої війни Кривий Ріг прийняв майже 75 тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО). З них більше 63 тисяч офіційно зареєструвалися та отримали відповідний статус. Цим людям надають всебічну допомогу та намагаються підтримати не тільки матеріально, а й морально.
Зокрема, цим займається Культурно-громадський центр «Шelter+», який надає гуманітарну допомогу ВПО і для багатьох із них став місцем для самореалізації.
Співзасновник та програмний директор центру Роман Морозов розповів журналістці 0564.ua, що з початком війни КгЦ призупинив свою традиційну діяльність - всі включилися в волонтерську гуманітарну роботу.
- Знаходили людей, організації в Україні та за кордоном, які жертвували системно. Бачили, що кількість людей, які потребують допомоги, збільшується – водночас відчували, що ми можемо давати більше, ніж просто коробку з продуктами. Можемо допомогти соціалізацією, адже у нас є люди з відповідним покликанням, організаційним досвідом.
Тому в КгЦ почали відроджувати футбольний клуб, театральну студію, а трохи пізніше запустили ще групу підтримки з психологом.
- Ми не називаємо наші активності психологічною підтримкою, але, по суті, це є певною формою реабілітації і психологічної допомоги. Так люди просто сиділи би вдома без соціальних зв’язків, можливості активно комунікувати – натомість Шelter давав їм змогу спілкуватися з ширшим колом людей. Згодом почали збільшувати кількість гуртків, напрямків. Через малювання, аеробіку, театр, музику внутрішньо переміщені особи знаходили тут також і психологічну підтримку, і соціальну реабілітацію, і включення в суспільний і громадський простір нашого міста.
ФОТО: "Книжкове свято" для дітей в Шelter+
За словами Романа, вже близько 500 внутрішньо переміщених осіб задіяні в різні види діяльності в Шelterі - ходять на концерти, тренінги, гуртки, волонтерять. Ще приблизно 100 людей активно включено в різноманітні активності КгЦ.
- Для нас важливою є інклюзія. Раніше ми використовували це насамперед для людей з інвалідністю. Сьогодні інклюзія дозволяє не робити "гетто" для ВПО. Тобто, всі наші заходи - для всіх бажаючих. Скажімо, групи підтримки з психологом насамперед для людей, які постраждали в результаті війни, але також можуть приходити криворіжці - якщо відчувають, що їм це потрібно.
Роман зазначив, що нині в Шelterі в різноманітних активностях залучено більше ВПО, ніж криворіжців.
- Влітку ми робили «Літню пригоду ТУТ». Такий формат народився під час війни, в ньому ми закладали ідею ТУТ і ЗАРАЗ, адже є багато людей, майбутнє яких незрозуміле, а минуле втрачене. Тому придумали такий підбренд Шelter, який називається ТУТ. І от в літній період у нас було понад 50 активностей різного ґатунку, половину з яких вели переселенці.
Роман розповів, що це були уроки музики, курси веброзробки, ручна творчість, англійська, малювання, відеозйомка і відеомонтаж. «Теревені» - український клуб спілкування, група психологічної підтримки, курси для перукарів, мовний клуб «Живе слово», коворкінг по шиттю, лозоплетіння, журналістика, мистецтво, макіяж, натуразнавство, курси громадської активності, Школа змінотворців, консультації юристів, майстер-класи з різних видів мистецтв, курс підприємництва для дітей, фінансова грамотність, курси ораторського мистецтва, дитяча театральна студія, театральна студія «Ті самі гойдалки», хореографія, фітнес, капоейра, масаж, в’язання гачком, клуб підліткового спілкування, клуб настільних ігор.
ФОТО: Липневий концерт в рамках "Літньої пригоди ТУТ"
Зараз, через початок навчання, залишилось близько 20 активностей, які можна відвідувати у другій половині дня.
Роман говорить, що залучення ВПО до різних волонтерських чи творчих процесів їм дуже допомагає.
- Наші переселенці кажуть: ми два місяці сиділи в депресії у квартирі, тому що знайомих немає, роботи немає, і ти просто сидиш, постійно гортаєш стрічку новин, що там захопили-не захопили, розбомбили-не розбомбили. Є люди, які навіть пройшовши, наприклад, курси масажу за місяць і опанувавши базові техніки, вже працевлаштовані тут в Кривому Розі в масажні салони. Тому воно дуже круто працює.
Роман зазначив, що з десятків тисяч ВПО, які проживають зараз у Кривому Розі, вони реально змогли охопити сотні людей, тому що це дуже індивідуальний процес, і людям, які змогли влитися в якісь групи, спільноти, однозначно це допомагає реабілітуватись. Він додав, що це важко масштабувати і збільшувати до тисяч, тому що потрібні ті, хто може з любов’ю вкладати багато часу в них.
- Якщо люди ще й відчувають наші цінності, наші пріоритети – волонтерство, побудова громадянського суспільства, культурний розвиток, саморозвиток - вони почуваються з нами на одній хвилі, то це працює ідеально.
ФОТО: Роман Морозов на благодійному концерті до 2-ї річниці створення Арт об'єднання "Poroda"
Володимир Жаркий приїхав до Кривого Рогу із Соледара з дружиною та з 20-річною донькою. Спочатку приїхав в Шelter за гуманітарною допомогою, заповнив анкету і вказав, що хоче волонтерити.
- Думав, що не подзвонять. Подзвонили через 2 тижні, і от я вже тут з дружиною з кінця квітня. Кожен день - з суботами і неділями..
Володимира два місяці тому працевлаштували в гуманітарний штаб «Шelter+», де він з командою видає продуктові набори ВПО.
- Видали 25 000 наборів за 2 місяці - це дуже багато, це понад 300 тонн.
Дружина Володимира Наталія також допомагає в гуманітарному штабі - видає одяг для ВПО та малозабезпечених мешканців Кривого Рогу. Вона також волонтерила в КгЦ на різних локаціях під час «Літньої пригоди ТУТ».
ФОТО: Володимир та Наталія
Володимир зазначає, що дуже важливо зустріти потрібну команду волонтерів, яка б тобі подобалось.
Він пригадує свій стан по приїзді до Кривого Рогу:
- Я виїжджав із дому і думав, що на кілька тижнів. Але тепер мені нема куди повертатись - ні дому, ні квартири. Тиждень, поки всі документи робив, був в депресії. А «Шelter» не дає сумним думкам роїтися в голові. Нема на це часу.
У чоловіка у Кривому Розі вже з’явилось багато знайомих, друзів:
- Від айтішників до депутатів райради, від водія до пастора протестантської церкви. Коло спілкування абсолютно різне, і різного віку - від 13 до 60.
Володимир розуміє, як важливо допомагати людям, з іншого боку - це самореалізація. За словами чоловіка, волонтерство затягує з головою.
ФОТО: Володимир Жаркий
Андрій Богун з дружиною та трьома дітьми приїхав до Кривого Рогу з Бериславського району Херсонської області на початку квітня. Вибиралась родина з тимчасово окупованої території. Вже в Кривому Розі Андрій зустрів багато земляків.
- Всі їхали на тиждень, максимум на місяць. Коли виїжджав, надіявся що буду зустрічати Пасху в себе вдома. Але не склалося. А коли ніяких змін на краще не відбувається, нема настрою щось починати. Та з часом прийшло розуміння, що потрібно щось робити. Тому ступорний стан перейшов у бажання творити й діяти.
Раніше Андрій Богун був керівником театрального колективу, тож по приїзді до Кривого Рогу він почав шукати, де можна реалізувати свій творчий потенціал. В криворізьких закладах культури чоловіку пропонували приходити з 1 вересня.
- Мене познайомили з Павлом Осіковим, досить відомим в Кривому Розі театральним діячем. Ми з ним зідзвонилися, зустрілись. Тож моновистава з репертуару нашого театрального колективу, керівником якого я був, з'явилась у Кривому Розі. Показуємо її на невеличких локаціях, бомбосховищах, на приватних територіях, де люди займаються волонтерством. Вхід у нас зазвичай безкоштовний, а працюємо за донати.
ФОТО: Андрій Богун під час моновистави "Водночас"
Саме Павло Осіков привів пана Андрія в «Шelter+» на екскурсію.
- Я походив, позаглядав і потім вже почали викристалізовуватися якісь задуми. Таким чином десь з липня тут разом з іншими волонтерами почали проводити заняття в гуртку, який сам назвав «Лоза-дереза».
ФОТО: Андрій Богун з Павлом Осіковим під час концерту "Літньої пригоди ТУТ"
Разом зі своїми вихованцями пан Андрій робив цікаві вироби з лози.
ФОТО: Андрій Богун
Юлія Олексюк 9 квітня приїхала з чоловіком та дітьми з Великої Олександрівки, що на Херсонщині.
- Стояло питання - вижити чи залишатись там? Ми вибрали вижити і втекли.
В «Шelter+» Юлія, яка раніше працювала менеджеркою, волонтерить на кухні – готує смаколики для гостей на різноманітних заходах Центру.
- Прийшли одного разу почистити картоплю, так і зосталися тут. Всі проєкти ми на кухні. Людям слід допомагати. Зараз такий час, що треба йти пліч-о-пліч
ФОТО: Смаколики, які Юлія готує на заходах в «Шelter+»
Крім Юлії, в «Шelter+» ходять і її діти, які займаються в гуртках.
Вона говорить, що знайшла в КгЦ дуже багато друзів, знайомих, однодумців. Навіть земляків, які теж приїхали до Кривого Рогу з Великої Олександрівки.
- Кожен з нас тут отримав якусь підтримку, товариство. Якщо ти потрапляєш в таку гарну родину як в «Шelter+», то однодумці, підтримка, багато нових знайомств і купа нових друзів однозначно будуть. Тут ти робиш те, чого раніше не вміла, але навчилася.
ФОТО: Юлія Олексюк
Галина Ясинська приїхала до Кривого Рогу з Краматорська, куди в 2014-му році переїхала з Донецька. Жартує, що вона «переселенка з досвідом», тому не була в «занадто шоковому стані».
-Коли тебе виривають з твого соціуму, де в тебе були друзі, знайомі, робота, і ти приїжджаєш в нове місто, нікого не знаєш, може здатися, що ти нікому не потрібен. Сидиш в чотирьох стінах, і думаєш, що робити, - говорить Галина.
Про «Шelter+» жінка дізналась, коли прийшла отримувати гуманітарну допомогу. Пізніше стала приходити і допомагати сама. З часом, за словами Галини, її «затягнуло». Вона була асистенткою на майстер-класах з масажу, допомагала влітку в дитячих гуртках, під час проведення різноманітних заходів в КгЦ.
- Тут такі самі люди, які теж постраждали - хтось більше, хтось менше. Але ти потрібна, не сидиш "втикаєш" в інтернет, самореалізуєшся. Навіть здається часом, що без тебе тут чогось бракувало би. І тоді підіймається планка самооцінки і з'являється впевненість.
ФОТО: Галина Ясинська
Долучитися до активностей «Шelter+» можна, знайшовши сторінку КгЦ в соцмережах та заповнивши форму реєстрації на «Осінню пригоду ТУТ». Таким чином людина може обрати гуртки або майстер-класи, на які б хотіла ходити.
ФОТО: Роман Морозов під час занять в "Школі змінотворців"
- Багато хто чекає, щоб повернутись в рідне місто. Я думаю, що логічно повертатися до себе додому, коли буде територія звільнена, деокупована. Але, як варіант, можна розглядати можливість осідати, наприклад, в Кривому Розі. Якщо людям буде куди повертатись, вони можуть повернутися, але не треба жити постійно на валізах, треба осідати. Це звільнює розум, з’являється вже ширший горизонт планування, - зазначає Роман Морозов.
Цей матеріал створено завдяки ГО «Інтерньюз-Україна» у межах програми «Український фонд швидкого реагування», яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю сайту "0564.ua"і не обов'язково відображає погляди Державного департаменту США та IREX.
