З нагоди Дня вишиванки криворіжців ознайомили з дослідженнями, які стосуються особливостей вишиванок Апостолівщини. З лекцією перед слухачами виступила членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України Тетяна Павлюченко, яка досліджувала зазначену тему.
Про це сайт 0564.ua повідомляє з посиланням на власну кореспондентку.
Лекція відбувалась у альтанці Парку імені Федора Мершавцева, де зібралися поціновувачі української вишивки. Деякі слухачі прийшли у вишиванках. Демонстраційні моделі вишиванок приготувала і лекторка. Також вона презентувала криворізькій аудиторії книгу "Скарби Зеленої Долини", яка містить у тому числі дослідження про особливості вишиванок Апостолівщини.
"Дослідження останніх 5 - 7 років, які ми провели, дали можливість з'ясувати історичні, традиційні особливості вишиванок Апостолівщини - як у крої, так і у вишивці та кольорах жіночих та чоловічих вишитих сорочок. У Кривому Розі я презентувала ці дослідження", - пояснює Тетяна Павлюченко.
Згідно з її дослідженнями, і чоловічим, і жіночим вишиванкам Апостолівщини притаманна поліхромна колірна гама. Йдеться про природні кольори - зелені, сині, червоні, жовті, - ті, які можна було добути із рослинних барвників. Нитки фарбувалися рослинними барвниками, потім запікалися у житньому тісті у печі. Завдяки такій технології кольори були стійкими - нитки не вигорали, не вилинювали. Таким чином наші предки мали гарні барвисті вишиті сорочки.
Однією з особливостей чоловічої вишиванки дослідниця називає широкий крій рукава. Вона пояснює цю особливість адаптацією одягу до ремесла чоловічого населення краю, яке працювало на Дніпрі і мали необхідність комунікувати знаками, сигналами, котрі показували на відстані один одному руками. Йдеться про козацьку добу, коли на території сучасних сіл Апостолівщини - Мар'янського, Грушівки, Грушівського Кута, Кам'янки - розміщувались козацькі зимівники. Отож козацька доба мала вплив не лише на особливості крою, але і на оздоблення сорочок - погруддя було багатим, з застосуванням козацьких символів у орнаментах.
Як пояснює майстриня, жіночу сорочку Апостолівщини дослідити не вдалося, оскільки такої вишиванки не знайшлося. Водночас у населення краю є жіночі сорочки, вишиті у брокарівською вишивкою.
Що таке "брокарівська вишивка"
З міста техніка вишивки хрестом поступово прийшла до села. В прикрасі жіночих сорочок починають переважати натуралістичні трактовані рослинні мотиви в червоно-чорній кольоровій гамі. Стрімкому поширенню цієї техніки сприяли рекламні листочки з надрукованими візерунками для вишивки, які безкоштовно у вигляді премій вручалися покупцям дешевого гліцеринового мила вартістю 1 копійку або одеколону. Виробляла мило та іншу парфумерну продукцію з 1864 року московська фабрика «Брокар і К», засновником і власником якої був купець Брокар Генріх Опанасович, француз за походженням.
Успіхам молодого фабриканта сприяла винахідливість його дружини Шарлотти Реві, яка була ініціатором цікавих ідей, завдяки яким продукція фабрики мала широкий попит. Очевидно, ідея випускати мило в упаковці з малюнками візерунків для вишивки належала саме їй. Випуск «народного мила» (ця назва була на етикетці) справив справжню сенсацію, адже тепер селяни найчисленніший стан – ставали споживачами брокарівської продукції. Разом з милом поширювалися і друковані малюнки з візерунками для вишивання хрестиком. Вишивка за такими зразками і отримала назви «мильною» або «брокарівською».
Вишивальниць приваблювала новизна орнаментальних мотивів, їх колірна насиченість, декоративність, можливість більш реалістичного трактування рослинних мотивів, а наявність готового малюнка значно прискорювала роботу. Так прізвище власника фабрики визначило назву нового стилю української вишивки другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття.
Протягом цілого століття цей стиль відігравав значну роль у житті селянської сім'ї та формував смаки багатьох поколінь. Брокарівську вишивку легко можна впізнати серед традиційних технік, якими багата Україна. Це перш за все натуралістично трактовані великі і маленькі квітково-рослинні мотиви, які складаються в букети, гірлянди, віночки, гілочки різних конфігурацій (троянди, лілії, гвоздики, грона ягоди, дуби, жолуді, жолоби, жолоби, жолоби, виногради, жолуді; , квіткові бутони).
З друкованих видань запозичені гірлянди із завитками та вензелями, вази, зображення крилатих коней, вершників, птахів, півників, равликів, монограм, абетки. На рушниках часто вишивали сцени зустрічі козака і дівчини біля колодязя, сватання, прощання, а також тексти. Тип орнаменту брокарівських вишивок – рослинно-геометризований. Він обумовлений характером техніки хрестик, завдяки якій контури будь-якого малюнка мають «ступінчасту» будову. Колорит вишивок – це головним чином поєднання червоного та чорного кольорів, символів радості та смутку, неодноразово оспіваних в українських народних піснях. Червоний колір - основний. Відтінки його різноманітні, залежно від матеріалу ниток і барвників. Чорний – допоміжний, він надає виразність червоному, підкреслює контури малюнку, акцентує деталі.
Формування локальних особливостей даного стилю значною мірою визначалося етнічними традиціями та історико-культурними зв'язками різних регіонів.
Під час лекції Тетяна розповіла, що на жіночих сорочках традиційно прикрашали вишивкою рукави, поділ, пазушку, воріт, манжети - те, що не закривалося іншими предметами одягу. Найбільш багато орнаментувалися рукави. При цьому виріз кроївся у формі "каре" а рукави степового краю були широкі для комфорту під час виконання робіт у спеку.
Після лекції Тетяна провела майстер-клас з виготовлення прикраси з елементами вишивки.
Стежте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News.