Кривий Ріг прийняв 80 тисяч внутрішніх переселенців з різних регіонів України, серед внутрішньо переміщених осіб, близько 15 тисяч дітей. В місті створено декілька центрів з підтримки переселенців, які розташовані на базі закладів культури міста, щоб допомогти людям соціалізуватися.
Також в місті є Культурно-громадський центр “Шелтер+”, де з перших днів повномасштабного вторгнення всіляко допомагають та підтримують внутрішньо переміщених осіб - надають гуманітарну допомогу та запрошують на різноманітні спортивні та творчі гуртки. До душі дітям та підліткам з інших областей прийшлась Театральна студія “Ті самі гойдалки”. Займаючись з режисеркою Євгенією Морозовою-Поповою, діти знайшли те, що їм до вподоби, змогли розкрити свій творчий потенціал, познайомились з талановитими однолітками та, попри всі жахи війни, змогли не ставити життя на паузу, а продовжувати рости й розвиватись, враховуючи реалії нинішнього часу.
ФОТО: Євгенія Морозова-Попова
Пані Євгенія розповіла, що в Театральній студії “Ті самі гойдалки” наразі займаються 42 дитини. Серед студійців є внутрішньо переміщені особи із Харківської, Луганської, Донецької, Херсонської областей. Є діти, які вже повернулись додому, на деокуповану територію, але продовжують спілкуватись із режисеркою і шукати схожі студії, щоб продовжувати реалізовувати свій творчий потенціал.
Хочеться ставити про апокаліпсис, а ставиш про "Гармидер”
Вже під час повномасштабного вторгнення студійці підготували та презентували глядачеві кілька дуже цікавих вистав. Наприклад, в річницю початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну в Культурно-громадському центрі "Шелтер +" відбулась прем'єра вистави "Термочуттєвість". В ній взяли участь діти, серед яких було багато тих, хто переїхав до Кривого Рогу, рятуючись від війни. Гра у цій недитячій виставі допомагала багатьом юним акторам пережити вимушений переїзд із рідного дому, втрату друзів і свого побуту.
ФОТО: архівне з вистави "Термочуттєвість"
1 червня, у Кривому Розі відбувся передпрем'єрний показ вистави "Гармидер в порядному закладі".
“Мене надзвичайно тішить, що через ..надцять років, кожен з учасників вистави, згадуючи свій досвід війни, беззаперечно згадає наші заняття з яких і народилася ця творча робота. Ми відбивали ритми, танцювали, багато кричали, сміялись; чули, що на монтажній репетиції прямо над головою пролітав не цивільний літак (з не мирними намірами) і розуміли, все, що ми маємо можливість зараз робити - завдяки Силам Оборони України і Богу, що береже нас “, - зазначила режисерка Театральної студії Євгенія Морозова-Попова.
“В основі сюжету цьогорічної вистави трафунок, який тягне за собою вервечкою всі подальші оказії. Їх і на нашому студійному шляху вистачало. Все почалось з того, що я, пообіцявши після минулого року студійцям легку виставу, загнала себе в “глухий кут”. Тому що хочеться ставити наразі роботи про апокаліпсис, постапокаліпсис чи зовсім далекий постапокаліпсис. А тут веселий твір без догматичної моралі. Сюжет Джеремі Стронґа потішив нас спором розбіжностей: "що ж хотів сказати автор?" Все наче просто, а так складно..”
Обрати виставу було не складно, за словами режисерки, адже актори постійно говорять про школу:
“Ми не могли оминути цю лінію, тому що діти неймовірно сумують за школою і шкільними друзями. Ті консультації, які проводяться у них раз чи два рази на тиждень, їм цього мало. Багато хто займається тільки дистанційно, тому що вони переїхали в інше місто через війну, але продовжують навчатися у своєму рідному навчальному закладі. Дітям не вистачає цього шкільного спілкування, вони сумують за колективом. І їм сподобалась ця ідея, хоча насправді ж ця вистава не про школу”.
ФОТО: вистава "Гармидер в порядному закладі"
Пані Євгенія зазначає, що у цій виставі взяли участь 28 людей.
“Ми намагаємось зробити так, щоб у виставі брали участь всі. Наприклад, хтось багато пропускав і хворів, але на фінальних етапах знову долучився. Ми намагаємось, щоб всі були на сцені”.
На створення вистави пішов один творчий рік.
“Це був незабутній творчий рік. І, згадуючи весь шлях, який пройшла студія із численними викликами, які випали усім нам, я усвідомлюю, що найголовніше досягнення цього року, що ми продовжуємо, а найбільше почуття, яке у мене наразі є – це вдячність. Я глибоко вдячна тим, хто щитом стоїть на передовій, за те, що ми маємо змогу працювати у своєму українському місті. Вдячна батькам студійців, які попри усі ризики залишилися у Кривому Розу, і тим, хто повернувся додому, і тим, хто, знаходячись в інших країнах за тисячі кілометрів, пам'ятає про нас і підтримує нашу діяльність”.
ФОТО: вистава "Гармидер в порядному закладі"
“В оцій атмосфері легкості і безпечності я бачу, як вони проживають щось”
Пані Євгенія зазначає, що бачить зміни в студійцях за останні 2 роки, але в цьому вбачає заслугу не тільки заняттям в Театральній студії:
“Це комплекс - мудрі батьки, робота з психологом, наші репетиції три рази на тиждень. Те, що вони змінюються, це постійний процес. Вони були такими молодшими підлітками, а зараз вони стали дорослішими. Я маю надію, що їм це допомагає пережити нинішній важкий час, і виклики свого пубертату загалом”.
Пані Євгенія захоплюється своїми студійцями, адже бачить, як діти переживають період війни, як хтось веде щоденник, описуючи сьогодення і свої емоції, хтось допомагає своїм однокласникам, які проживають на деокупованих територіях і яким дуже складно в цей час.
“І які б не були складнощі у власному житті, але вони підтримують своїх однокласників і друзів морально. Ще багато таких світлих крутих історій я бачу і чую протягом року завдяки заняттям в Театральній студії. І в оцій атмосфері легкості і безпечності вони розповідають багато чого і я бачу, як вони проживають щось. Тому маю надію, що наша Театральна студія допомагає, але все ж це має бути комплекс”.
ФОТО: вистава "Гармидер в порядному закладі"
Євгенія Морозова-Попова розповіла, що в Театральній студії були люди, які з тих чи інших причин перестали відвідувати заняття - хтось взагалі поїхав з Кривого Рогу, а хтось зрозумів, що їм на цей рік треба зробити паузу, тому що вони хочуть змінити діяльність.
“Але, слідкуючи за життям цієї людини, я бачу, що вона не змінює діяльність, а просто пішла від таких процесів і зачинилась в собі. Я розумію, чому хочеться цього “панцира”, хочеться сховатися. Мені складно це пояснити, я постійно аналізую, думаю про це, але ж підлітковий період однієї людини дуже сильно відрізняється від іншої”.
“Наша Театральна студія - це унікальний досвід”
За словами режисерки, деякі студійці поїхали з Кривого Рогу - хтось додому повернувся на деокуповані території, а хтось поїхав з родиною за кордон. На нових місцях юні актори шукають, де можуть продовжувати займатись акторською майстерністю та розвивати свій творчий потенціал.
“Ми підтримуємо зв’язок з цими дітьми і вони розповідають, як проходять якісь тренінги чи майстер-класи. У нас є студійці, які проживають зараз у Чехії, Німеччині, Польщі. Вони виїхали і чекають повернення додому, бо здавалося, що все це тимчасово і ненадовго”.
Студійці, які виїхали з міста і з країни, продовжують спілкуватись з режисеркою та іншими акторами Театральної студії, вони слідкують за новинами і підтримують їх.
“Уже зрозумівши, як це працює і, побувавши в цій атмосфері, діти хочуть продовжувати займатись цим, але не можуть знайти. І я розумію чому, адже, наша Театральна студія - це унікальний досвід”.
ФОТО: вистава "Гармидер в порядному закладі"
В період повномасштабного вторгнення пані Євгенія відзначає важливість продовжувати жити і не ставити життя на паузу:
“Дуже складно буває і просто конче необхідно зробити перерву, заспокоїтись, перезавантажитись, перелаштуватися, але все одно далі потім продовжувати жити. Мені дуже подобається приклад однієї нашої студійниці, яку просто мама виштовхала з дому, знаючи її активну цікаву натуру. Вона зрозуміла, що дитина починає вдома закопуватися у своїй кімнаті. І мама шукала якісь варіанти, як можна їй допомогти і завдяки Театральній студії у неї вийшло. Тому батькам порадила б не ставити життя на паузу і шукати інструменти, як можна зараз цей час проживати з підлітками якісно, це важливо. Необхідно зробити паузу, подивитися на свою ситуацію зі сторони, проаналізувати свої дії. Але якщо ця пауза затягнулася, з неї буде важче вийти”, - зазначила Євгенія Морозова-Попова.
Журналістка - Тетяна Якушевська
Редакторка - Світлана Романенко