ВВійськторги ООнлайн-школи англійської мови

Антимюллерів гормон та репродуктивні технології: вплив на успішність процедур

Загальний розділ

Антимюллерів гормон, АМГ, — один зі статевих гормонів, які виробляються в організмі як жінок, так і чоловіків. Він менш відомий, ніж естроген чи тестостерон, але не менш впливовий, особливо у періоді внутрішньоутробного розвитку плода. У переважній більшості випадків потрібність його дослідження виникає, коли жінка проходить лікування безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Навіщо потрібний такий аналіз, чи може АМГ вплинути на успіх ДРТ і як саме?

Антимюллерів гормон як маркер оваріального резерву

У дівчаток антимюллерів гормон у великій кількості починає утворюватися у пубертатнім періоді. Його виробляють фолікули, у максимальній кількості — преантральні та антральні. Пік припадає на 18–30 років, а тоді кількість АМГ поступово зменшується. Оскільки цей гормон призводять фолікули, його рівень відбиває рівень оваріального резерву — запасу фолікулів, який має жінка. Цей запас дуже великий, до початку фертильного віку становить сотні тисяч фолікулів. Поступово він витрачається, причому з цього запасу лише близько 400 фолікулів досягають стадії зрілої яйцеклітини, інші руйнуються. Швидкість руйнування збільшується після 30 років, що відбиває зменшення оваріального резерву. Виснаження оваріального резерву є одним з прояв менопаузи.

У деяких жінок через генетичні або інші причини (наприклад, хірургічне втручання на яєчниках) оваріальний резерв виснажується раніше, задовго до віку настання менопаузи, який в середньому припадає на 49–52 роки. Це може статися і в 35 років, і навіть у 30. Передчасне зниження оваріального резерву можна визначити за показником АМГ, який у нормі для 30-35 років має становити 1,5–3 нг/мл. Чи означає це безпліддя? Ні. Рівень АМГ не є показником безплідності, оскільки для зачаття достатньо лише однієї яйцеклітини, тобто теоретично воно можливе навіть при вкрай низькому АМГ.

Лікування безпліддя: коли потрібен аналіз на АМГ

Рівень антимюллерового гормону дає можливість передбачити відповідь організму пацієнтки на контрольовану стимуляцію яєчників. Ще одним провісником є кількість антральних фолікулів, яку визначають під час УЗД яєчників. За точністю вони майже рівні, тому зазвичай репродуктологи враховують обидва — рівень АМГ та кількість антральних фолікулів. Низький, нижче за норму показник АМГ з високою ймовірністю вказує на слабку відповідь, що означає малу кількість ооцитів, які вдасться отримати за допомогою гормональної стимуляції. Показник АМГ вище за норму (≥3,5 нг/мл) вказує на підвищений ризик розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників. Такий стан потребує нижчих доз гормонів під час стимуляції, ніж зазвичай.

Таким чином лікар отримує цінну інформацію, яка дає змогу розробити оптимальну стратегію ДРТ, підібрати такий протокол стимуляції, який гарантуватиме максимальний ефект за мінімумі ризиків.

Для чого показник АМГ не підходить

Як згадувалося вище, АМГ не використовують для оцінки фертильності жінки. По-перше, тому що вагітність можлива й за його низького рівня, а по-друге, тому що ані оваріальний резерв, ані навіть стан яєчників не є єдиним чинником впливу на можливість зачаття.

Також АМГ не підходить для передбачення шансів на настання вагітності внаслідок ЕКЗ.

Вплив антимюллерового гормону на успішність ЕКЗ: висновок

Функція аналізу на АМГ під час ЕКЗ полягає в тому, що дає змогу підібрати відповідний протокол стимуляції яєчників, зменшити ризик синдрому гіперстимуляції та підвищити шанси на досягнення успіху. Своєю чергою це зменшує витрати на неефективні спроби.

Медичні центри «Мати та дитина»: