Люди Південного ГЗК. Головна риса Інни Саламахи - уважність "в квадраті"

«Я вважаю, що доброзичлива атмосфера в колективі, де кожен завжди готовий підтримати і допомогти іншому, – це обов’язкова умова успіху, мого чи будь-кого іншого. Я вдячна долі, що мені пощастило з колегами та керівництвом, а ще за те, що колись обрала професію справді до душі», – розмірковує диспетчер управління залізничного транспорту Інна Саламаха.

В 2021 році жінка стала володарем почесного звання «Людина року АТ «ПІВДГЗК».

Зі шкільних років дівчина мріяла працювати на залізниці. Тому, отримавши атестат із відзнакою, без вагань вирушила з рідного містечка до Дніпропетровська вступати до інституту інженерів залізничного транспорту (нині – Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна). Згадує, що під час проходження виробничої практики на залізничній станції Клепарів, що у Львові, переконалася: майбутня робота обов’язково буде до душі. А після отримання диплому отримала направлення до Кривого Рогу, де на Південний гірничо-збагачувальний комбінат потрібні були залізничники. І вона вирушила в незнайоме місто, яке згодом стане їй рідним.

Я прийшла працювати на комбінат у 1990 році. Першим робочим місцем стала залізнична станція «Агломерат», де починала трудитися оператором посту електричної централізації. Десь через рік перейшла на станцію «Концентрат», де наступні десять років працювала черговою. А далі – робота диспетчером, ким я працюю і донині.

На думку нашої співрозмовниці, головна риса, яка допомагає їй в роботі, це надзвичайна уважність. Та й зрозуміло, адже мова йде про безпеку руху залізничного транспорту. Саме Інна та її колеги відповідають за рух поїздів на зовнішньому транспорті, керують формуванням потягів, контролюють маршрути, якими рухається вантаж, слідкують за навантаженням на залізничні ваги.

Про те, що будь-яке виробниче завдання під силу нашій героїні, говорять чимало нагород, якими вона відзначена на рідному підприємстві. Та крім виконання основних обов’язків, Інна Миколаївна знаходить час і на розробку цікавих проектів з оптимізації діяльності УЗТ. Зокрема за останній час вона взяла участь у підготовці пропозиції щодо скорочення витрат на послуги з гідропомиву вагонів, при умові відвантаження в такі країни, як Алжир та Японія. Економічний ефект від впровадження цієї ідеї в життя склав більш ніж 280 тисяч гривень. Також її прізвище серед авторів іншого цікавого проекту, мета якого – скорочення часу та витрат на користування вагонами з аглосировиною (шлам). І знову маємо чималий розрахунковий ефект від пропозиції – більш ніж 100 тисяч гривень.

Люблю свою роботу та намагаюся прищепити цю любов до професії колегам, що тільки починають трудову діяльність, – ділиться володарка звання «Людина року». – Навіть зараз серед тих, з ким працюю, є мої колишні учениці, для яких я колись була наставником. Приємно, що вони, як і я, зробили вибір на користь роботи на залізниці. Хочеться, щоб цю любов до своєї справи вони понесли через усе життя, адже саме це і допомогло мені отримати найвищу комбінатську нагороду!