Люди Південного ГЗК. Віталій Білик : Коли розумієш, що робити, то й складнощів не виникає

Якщо розповідати про успішний кар’єрний ріст, то яскравим прикладом його буде трудова біографія головного інженера рудозбагачувальної фабрики №1 Віталія Білика. Цього року він ще й заслужено отримав почесне звання «Людина року Південного ГЗК». Гарний приклад для наслідування.

Після закінчення школи Віталій вирішив вступити до Криворізького національного університету на спеціальність «Збагачення корисних копалин». Зараз, жартуючи, говорить що тільки за порадою матері. Хоча, взагалі-то, сам зробив цей вибір на користь майбутньої професії.

Мій близький родич працював технологом на Новокриворізькому комбінаті, – розповідає Віталій Віталійович. – Слухаючи його, я все більше та більше розумів, що саме цей напрямок мені до вподоби. Згодом й батьки з цим погодилися. Так я став студентом.

Вже на четвертому курсі Віталій вирішив, що треба шукати роботу. Одразу згадав про Південний гірничо-збагачувальний комбінат, бо саме тут проходив виробничу практику. На підприємстві перспективного хлопця одразу примітили, і вже скоро він став працювати машиністом млинів на першій рудозбагачувальній фабриці. З того часу Віталій Віталійович і пов’язав своє життя саме з цим структурним підрозділом.

– Адаптація пройшла легко, – розповідає Віталій Білик. – Можливо, тому що на Південному ГЗК я проходив практику та до початку роботи тут вже багато чого знав. Багато чого дав й університет, отриманими там знаннями постійно користувався. Дуже гарним наставником для мене став мій тодішній начальник зміни Юрій Григорович Єрьоменко. Я багато чого навчився саме у нього, за що дуже вдячний, і вже через два роки став майстром у його ж зміні.

Працював чоловік, не шкодуючи сил, і вже скоро з майстра зміни виріс до її начальника.

Масштаби роботи, звісно, змінилися, та її специфіка – ні, – розповідає про такий важливий крок у своїй кар’єрі Віталій Віталійович. – Тепер у підпорядкуванні мені знаходилися близько сорока спеціалістів, однак тісно ти співпрацюєш, як і раніше, з двома-трьома. Крім того, ще до призначення на посаду я не раз за необхідністю виконував обов’язки начальника зміни, тому все це мені було добре знайоме.

Наступний крок у трудовій біографії наш співрозмовник зробив у 2013 році, коли став начальником виробничо-технічного відділу, а ще через шість років плідної роботи був призначений головним інженером першої рудозбагачувальної фабрики. Рівень відповідальності його не злякав, бо чоловік впевнений: якщо розумієш, що робити, то ніяких складнощів і бути не може.

Протягом усієї своєї трудової біографії Віталій Віталійович – постійний учасник команд безперервного вдосконалення. Він підготував цілу низку проектів щодо оптимізації діяльності фабрики, які мають значний економічний ефект.

З останніх – пропозиція щодо зниження витрат на закупівлю тіл, що мелють, при виробництві концентрату залізорудного марки КЗ; отримання додаткового обсягу концентрату з немобільної руди гнучкого бункера секцій №9-10 та за рахунок переробки некондиційного концентрату; проект, що стосується зниження споживання електроенергії вакуум-насосами ВВН-300 за рахунок застосування чохлів з фільтрувальної тканини арт. ТФТ-9 в пропорції 60/40 на секціях №1-8. Як головний інженер Віталій Білик бере активну участь у встановленні нового устаткування підприємства, впровадженні засобів механізації важких ручних і трудомістких робіт.

Дивлячись на усі досягнення героя нашого матеріалу, дивуєшся тільки тому, що звання «Людина року» йому присвоїли тільки зараз. Тут є чим пишатися, а молодому поколінню ще й до чого прагнути.