Звернення до російських гірників і металургів

Наші російські колеги, а вчора ще друзі й брати – ті, з ким зовсім нещодавно ми разом сиділи за шкільними партами, гризли граніт науки в аудиторіях вишів, стояли біля металургійних печей і добували з надр руду – послухайте правду про те, що ще вчора здавалося неможливим. Ця правда пролунає від нас, ваших українських колег.

Ось уже майже тиждень просторами України, несучи горе та смерть, намагаються прорватися колони багатотонних броньованих чудовиськ, із неба на українські міста падають тисячі бомб, ведеться обстріл ракетами й артилерією всіх мастей та калібрів. Гинуть українські хлопці, військовослужбовці та бійці територіальної оборони й що найстрашніше – під вогнем щодня, годину та хвилину знаходять смерть наші діти, жінки й люди похилого віку. Без даху над головою залишаються тисячі сімей, що від'їжджають із міст і селищ України. Це війна, яку, щоб приховати її реальні масштаби в Росії, ваша влада брехливо називає «спеціальною операцією».

Гітлер також, починаючи 22 червня 1941 року агресію проти наших народів, у своєму зверненні постарався уникнути слова «війна», а говорив тільки про операцію з відбиття радянської загрози. Сьогодні, через 75 років, вам це нічого не нагадує, російські колеги?

Так, на нас котиться броня, виплавлена трудовими руками металургів Магнітки й Сєвєрсталі і вироблена з російської руди, яку ви добули. В нас стріляє кольоровий метал Норильська та Красноярська, з вашого металу зроблені ракети й літаки, що вбивають наш народ. І що ще страшніше – за штурвалами літаків і важелями танків сидять ваші діти – хлопчаки, багатьом із яких ледве виповнилося 19-20 років.

Металургійна столиця України – прикордонне місто Маріуполь, яке останніми роками було найквітучим на Донбасі – сьогодні у вогні. Житлові квартали рівняють із землею, страждають та гинуть мирні люди. Російська армія обстрілює його з усіх боків, потрапляючи в житлові й цивільні об'єкти, спрямовуючи свої ракети до центру міста. Три школи вже розбомбили.

Ви погоджуєтеся з цим? Ви підтримуєте режим, який відправляє росіян на вірну смерть і вбиває наших дітей? Якщо ні, то чому ви мовчите? В усі часи шахтарі й металурги першими твердо говорили своє НІ політичним авантюристам, які забрехалися, які сьогодні посилають ваших синів в Україну як гарматне м'ясо. Кремлівські вожді та генерали з великими зірками на погонах приховують від вас правду про втрати: вже понад 6 000 росіян знайшли свою смерть на нашій землі, кілька сотень опинилися в полоні, не кращому місці для початку життя цих молодиків. Від вас приховують величезні втрати бойової техніки. І це лише початок!

Ви повинні зрозуміти: сьогодні вбивають не лише Україну та українців, але вбивають і вас, ваших дітей, позбавляючи їх майбутнього на багато років наперед, вбивають саму Росію та всю її економіку. Про це говорять численні звернення до влади сотень тисяч російських лікарів, вчителів, науковців, письменників, митців. А де ваші голоси, творці руди та металу? Мовчати про ці злочини означає взяти й на себе частину відповідальності за геноцид наших народів, що відбувається зараз.

Це вже починають розуміти навіть власники ваших підприємств. Розуміти й нарікати, адже їм є що втрачати – і не лише в Росії, а й в Україні, де мають чимало власності, насамперед у гірничо-металургійній галузі. У них вже немає можливості вилетіти кудись на власному літаку (небо закрите для польотів росіян) або покататися на своїй шикарній яхті Середземним морем (порти для них теж закриті). Та й палаци й вілли в Лондоні та Монако, рахунки у швейцарських банках під загрозою конфіскації. Але постраждають не тільки вони: серйозні санкції, які приймаються нашими західними союзниками, вже позначаються на добробуті простих людей – вашому добробуті. І ви це відчуєте на власному гаманці й холодильнику, які не наповнить пропаганда з телевізора. Росія вже опинилася в повній ізоляції практично від усього цивілізованого світу. Але якщо про це починає говорити верхівка – то ще раз запитаємо: де ж ви, чиїми руками забезпечується розвиток економіки Росії? Адже частка російської руди та металу дуже велика в національному доході РФ, і з думкою галузі, вимогами трудових колективів металургів та гірників завжди рахувалися на всіх владних рівнях вашої країни.

Пам’ятайте, війна завжди повертається туди, звідки вона прийшла. На жаль, уроки історії, зокрема історії нещодавньої, погано вивчили в Кремлі. І безславний кінець Гітлера, який прийшов три чверті століття тому на українську та російську землю, також їх нічому, як виявилося, не навчив.

Якщо вам дороге життя дітей і близьких, як воно дороге нам, якщо ви нарешті перестаєте вірити безсовісній брехні продажних пропагандистів, якщо вас обурюють і жахають численні та безглузді смерті громадян Росії та України – не мовчіть! Є багато способів це висловити й вимагати негайного припинення так званої «спеціальної операції», а по суті – повномасштабної війни в Європі, котра легко може перерости в ядерну, після якої не залишиться нікого та нічого. У ваших руках можливість покінчити з цим, сказавши своє гучне НІ ВІЙНІ!

Ваші колеги – металурги й гірники України.

Наши российские коллеги, а вчера еще друзья и братья – те, с кем совсем недавно мы вместе сидели за школьными партами, грызли гранит науки в вузовских аудиториях, стояли рядом у металлургических печей и добывали из недр руду – послушайте правду о том, что еще вчера казалось невозможным.

Эта правда прозвучит от нас, ваших украинских коллег.

Вот уже почти неделю по просторам Украины, неся горе и смерть, пытаются прорваться колонны многотонных бронированных чудовищ, с неба на украинские города падают тысячи бомб, ведется обстрел ракетами и артиллерией всех мастей и калибров. Гибнут украинские парни, военнослужащие и бойцы территориальной обороны, и что самое страшное – под огнем каждый день, час и минуту находят смерть наши дети, женщины и пожилые люди, без крова остаются тысячи семей, покидающих города и села Украины.

Это полноценная война, которую, чтобы скрыть ее реальные масштабы в России, ваши власти лживо называют «специальной операцией». А ведь и Гитлер, начиная 22 июня 1941 года агрессию против наших народов, в своем обращении тоже постарался избежать слово «война», а говорил исключительно об операции по отражению советской угрозы.

Сегодня, 75 лет спустя, вам это ничего не напоминает, российские коллеги? Да, на нас катится броня, выплавленная трудовыми руками металлургов Магнитки и Северстали из вами же добытой российской руды, по нам стреляет цветной металл Норильска и Красноярска, из вашего металла сделаны убивающие наш народ ракеты и самолеты. И что еще страшнее - за штурвалами самолетов и рычагами танков сидят ваши дети – мальчишки, многим из которых едва исполнилось 19-20 лет.

Металлургическая столица Украины – приграничный город Мариуполь, который в последние годы был самым процветающим на Донбассе – сегодня в огне. Жилые кварталы равняют с землей, страдают и гибнут мирные люди. Российская армия обстреливает его со всех сторон, попадая в жилые и гражданские объекты, направляя свои ракеты в центр города. Три школы уже разбомбили. Вы согласны с этим? Вы поддерживаете режим, который посылает ваших людей на верную смерть и убивает наших детей? Если нет, то почему вы молчите?

Во все времена шахтеры и металлурги первыми твердо говорили свое НЕТ зарвавшимся политическим авантюристам, сегодня посылающим ваших сыновей в Украину в качестве пушечного мяса. Кремлевские вожди и генералы с большими звездами на погонах скрывают от вас правду о потерях: уже более 6 тысяч таких русских ребят нашли свою смерть на нашей земле, а несколько сотен оказались в плену, не лучшем месте для начала жизни этих юнцов.

От вас скрывают огромные потери боевой техники. И это только начало! Вы должны понять: сегодня убивают не только Украину и украинцев, но убивают и вас, ваших детей, лишая их будущего на много лет вперед, убивают саму Россию и всю ее экономику. Об этом говорят многочисленные обращения к властям сотен тысяч российских врачей, учителей, ученых, писателей, деятелей искусства. А где ваши голоса, творцы руды и металла? Молчать об этих преступлениях означает взять и на себя часть ответственности за творящийся геноцид наших народов.

Это начинают уже понимать даже собственники ваших предприятий. Понимать и роптать, ведь им есть что терять – и не только в России, но и в Украине, где у них немало собственности, прежде всего в горно-металлургической отрасли. У них уже нет возможности вылететь куда-либо на собственном самолете (небо закрыто для полетов россиян) или прокатиться на своей шикарной яхте по Средиземному морю (порты для них тоже закрыты). Да и дворцы и виллы в Лондоне и Монако, счета в Швейцарских банках под угрозой конфискации.

Но пострадают не только они: серьезные санкции, принимаемые нашими западными союзниками, уже сказываются на благополучии простых людей – вашем благополучии, и вы это чувствуете лучше нас на собственном кошельке и холодильнике, которые не наполнит пропаганда из телевизора. Россия уже оказалась в полной изоляции практически от всего цивилизованного мира. Но если об этом начинает говорить верхушка – то еще раз спросим, где же вы, чьими руками обеспечивается развитие экономики России?

А ведь доля российской руды и металла весьма велика в национальном доходе РФ, и с мнением отрасли, требованиями трудовых коллективов металлургов и горняков всегда считались на всех властных уровнях страны. Помните, война всегда возвращается туда, откуда она пришла. К сожалению, уроки истории, в том числе истории недавней, плохо выучили в Кремле, и бесславный конец Гитлера, пришедшего три четверти века назад на украинскую и российскую землю, тоже их ничему, как оказалось, не научил.

Если вам дорога жизнь детей и близких, как она дорога нам, если вы наконец перестаете верить бессовестной лжи продажных пропагандистов, если вас возмущают, ужасают и приводят в негодование многочисленные и бессмысленные смерти граждан России и Украины – не молчите! Есть много способов это высказать и потребовать немедленного прекращения так называемой «специальной операции», а по сути – полномасштабной войны в Европе, которая легко может перерасти в ядерную, после которой не останется никого и ничего.

В ваших руках возможность покончить с этим, сказав свое громкое НЕТ ВОЙНЕ!

Ваши коллеги – металлурги и горняки Украины. Сегодня у нас идёт 7-й день войны.