Юрій Федоренко: Нам ніколи не зрозуміти вивернуту логіку бункерного диктатора, а росіянам – вона «як мед»

От же курво! Вибачте…

Виступ путіна анонсувався кремлем як такий, що будуть «читати-читати», «вивчати-вивчати», а потім ще й «перечитувати». Було б що…, пише у своєму блозі на Цензор.нет політолог Юрій Федоренко.

Знову пусті путінськопорожні розмови. Переказувати те, що путін «розповідав» протягом багатьох годин, немає ніякого сенсу. Винен Захід. Росія біла та пухнаста, останній оплот цивілізації. Україна сама винна, тим більше, що це штучна країна, створена росією. Але українці – єдина з росіянами нація, хоча й знедолена власним керівництвом. І все таке інше…

Але ж як він бреше! Як по писаному. Так викривляти та спотворювати реальні факти, подавати власну бездарність правління, що призвело до падіння росії на саме дно, та власні злочини під таким «солоденьким» соусом – то треба вміти!

Нещодавно, один знайомий сказав, що слухав якийсь виступ путіна і спіймав себе на думці, що перестає розуміти реальний стан речей. Так то за 5-10 хвилин! А що робити росіянам, яким вже більш ніж 20 років «ллють у вуха»? Бідна росія!

Дивлячись на підкреслену увагу та рабську повагу, з якою зала валдайського клубу сприймала кремлівського казкаря, схвально хитала пустими головами та посміхалася з дурних жартів про вже звичну для путіна «попу», розумієш, що домовлятися із сучасною росією абсолютно безпідставно і безперспективно.

Нам ніколи не зрозуміти вивернуту логіку бункерного диктатора, а росіянам –вона «як мед». Знаєте, виникла дуже страшна асоціація, порівняння. Коли у родині, на нещастя, народжується дитина – інвалід, яка приречена не на життя, а на існування, батьки (справжні батьки!) намагаються через власні сльози, горе та розпач дати їй все саме найкраще, постійно підтримуючи її надії та сподівання на одужання. Яке абсолютно неможливе… То є справжня батьківська самопожертва та любов. Свята любов.

Кремлівський антихрист теж вважає себе «батьком» росіян. Принаймні, про це постійно говорить. І прості росіяни, у своїй розумовій затьмареності, теж так його сприймають. А путін, довівши цілу країну до втрати здорового глузду, по-звірячому знущається над «своїми дітьми». Десятиліттями…

А країна-інвалід цього не розуміє…

І не зрозуміє ніколи. Доки живий путін, доки путінські прихвостні керують росією, півтори сотні мільйонів росіян приречені на життя у «акваріумі», який стоїть на столі у кабінеті довічного керманича. Захотів – погодував, захотів – поміняв воду, забув погодувати чи дати кисень – рибки передохли. Частина подохла, частина вижила. Різниці такому «акваріумісту» немає, скільки померло чи живе. Народяться ще. Щось там копошиться у мутній воді – то значить, що «акваріум живий», тішить око та дає можливість відчути себе «богом» для якихось істот.

Акваріумні рибки ніколи не розуміли і не зрозуміють поведінку «акваріуміста». Він для них «все»! І цар і Бог і Доля і Життя. Так і для сучасної затьмареної росії путін схоже став «усім». Складається враження, що пуповина путінської брехні, на якій не живе, а виживає російське суспільство, настільки підмінила населенню реальний світ, що із зникненням або руйнацією цього «джерела віри, надії та нескінченного щастя», зникне саме населення росії, перейде за своїм керманичем у якийсь інший астральний вимір.

Може хоч так наша планета очиститься від бруду та смороду кремлівської диктатури.