Провина Білорусі перед Україною: відповідати доведеться не лише Лукашенку

Україна і Білорусь мають спільне коріння з часів Київської Русі, що була однією з найбільших і наймогутніших держав Європи в X-XII століттях. Вона охоплювала територію сучасної України, Білорусі, Росії, а також частини Польщі, Литви та Молдови.

У період Київської Русі українці та білоруси разом боролися із зовнішніми ворогами, розвивали економіку та культуру. У цей час було закладено основи спільної культури та мови. Після розпаду Київської Русі в 13 столітті українські та білоруські землі опинилися під владою різних держав. Однак це не завадило продовженню тісних зв'язків між народами, пише політолог Юрій Федоренко у своєму блозі на "Обозреватель".

У 16 столітті українські та білоруські землі були об'єднані в складі Великого князівства Литовського. Це сприяло подальшому розвитку взаємовідносин між народами. У цей час українці та білоруси разом боролися за свою незалежність від Литви, Росії та Польщі. У 17 столітті українські та білоруські землі стали частиною Речі Посполитої. Цей період був позначений посиленням польського впливу на українські та білоруські землі. Однак українці та білоруси не сприймали польської адміністрації і продовжували боротися за свою незалежність.

Наприкінці 18 століття українські та білоруські землі були розділені між Росією та Австрією. Це призвело до початку розриву між народами, що опинилися у зоні впливу різних геополітичних спрямувань. У 20 столітті українці та білоруси разом боролися за свою незалежність від Росії та Польщі. Після розпаду Російської імперії вони були об'єднані у складі срср. Ця сумна для обох народів сторінка завершилася у 1991 році, коли Україна та Білорусь стали незалежними державами. Начебто, ось він – шлях до справжньої свободи та незалежності. Але, незважаючи на спільну історію, наміри та уподобання, українці швидко обрали шлях до Європейських свобод, а білоруси опинилися під "протекторатом" росії, яка за своєю сутністю завжди була антагоністом будь-яких свобод.

Хто винен у тому, що путін знайшов важелі впливу на лукашенка? Білоруська влада? А хто її обрав? Протести, які розпочалися після узурпації влади шляхом ганебної підтасовки результатів президентських виборів в серпні 2020 року, так і не перетворилися на справжнє протистояння білоруського суспільства проти лукашенківських силовиків. Занадто м’яка та розрізнена опозиція була знищена картопляним диктатором. Революційні настрої не знайшли необхідної підтримки у більшої частини доволі поміркованого білоруського суспільства і спроба кроку до справжньої незалежності завершилася лише тисячами політв’язнів та сотнями тисяч біженців від режиму. Невдала спроба лише ще більше пов’язала між собою обох диктаторів та дозволила росії розпочати справжню білоруську експансію.

24 лютого 2022 року, у перший день російської спецоперації, білоруська влада "дала добро" російським військам і військовій техніці використовувати територію Білорусії для наступу в Україну з півночі…

З владою білорусі все зрозуміло. Але як може ставитися українське суспільство до білорусів, колишніх "братів", якщо вони дозволили перетворити свою власну країну на плацдарм кремлівського злочинця? Як можна поважати країну, з території якої злітають ворожі літаки та йдуть запуски смертоносних ракет, що руйнують українські міста, вбивають простих мирних українців, дітей?

Безперечно, певна кількість справжніх братів-білорусів зараз пліч-о-пліч з Захисниками України знищують російську орду. Волонтери-білоруси надають реальну допомогу Збройним Силам України та мирним мешканцям. Але переважна більшість білорусів, мільйони колись "братів", спокійно спостерігають за путінською агресією і їх лякає лише можливість переносу війни на власну територію. А це можливо лише у випадку перемоги України. Тому, як би не хотілося нам, українцям, та справжнім білорусам, які стоять з нами поруч на боці України, вірити у "розумне та справедливе білоруське суспільство", переважна більшість свідомо чи підсвідомо бажає перемоги для росії.

Бути білорусом в Україні раніше було комфортно та приємно. До білорусів українці мали найвищу симпатію. До 2021 року включно.

Чи є щось дивне у тому, що переважна більшість опитаних Центром Разумкова на початку цього року українців (80,6%) вважають, що Білорусь є стороною війни, що виступає на боці росії проти України? Протилежної думки дотримуються лише 7,5% опитаних. "Очевидно, це зумовлює й загалом негативне ставлення до Білорусі в українському суспільстві: 56,3% респондентів ставляться цілком негативно, ще 24,4% – переважно негативно, повідомляє ТГ-канал "БЕЛАРУСКІ ІНФАРМАЦЫЙНЫ". Натомість позитивне ставлення до сусідньої країни висловили 12,4% опитаних".

"Дороги наші розійшлись"… Дві третини опитаних українців повністю (46,7%) або скоріше (22,5%) підтримують повний розрив усіх стосунків України з Білоруссю після перемоги України. Геть не підтримують розрив 5,4% опитаних, скоріше не підтримують – 11,2%. Крапка…

Масштаб провини Білорусії перед Україною важко оцінити однозначно. Однак очевидно, що вона є дуже значною. Білорусь несе відповідальність за наслідки російської агресії проти України. Її дії дозволили росії розв'язати війну, яка призвела до загибелі десятків, якщо не сотень, тисяч людей, руйнування міст та інфраструктури.

Винен лукашенко та його влада? Стовідсотково! Але де були і куди дивилися прості люди, білоруси? Адже вони повинні були б розуміти, що провина Білорусії перед Україною може мати серйозні наслідки. Вона, страшна провина, вже призвела до максимального погіршення відносин між двома країнами. А від відношення України до Білорусі, після української перемоги, буде залежати й відношення до неї антипутинських країн-партнерів, які разом з Україною визначатимуть провину та покарання для кожного учасника збройної агресії проти української незалежності. Саме тому майбутнє Білорусі зараз напряму залежить від України.

Для подолання провини Білорусії перед Україною необхідно, щоб білоруська влада визнала свою відповідальність за те, що трапилося, і вжила заходів щодо відшкодування завданих збитків. Навіть не смішно? Так, за панування режиму лукашенка це об’єктивно неможливо і навіть безглуздо сподіватися на таке. Може тоді б самі білоруські громадяни виступили проти участі своєї країни в російській агресії проти України та допомогти українцям у післявоєнному відновленні?

Дякувати Богу, існує ще й "інша" Білорусь. Не кремлівсько-ватна, а та, чиї сини та доньки зараз виборюють право на власну білоруську незалежність від лукашенко-путінської диктатури. Ті, хто підриває колії у Білорусі, заважаючи ворожим потягам перевозити зброю. Ті, хто на межі власних можливостей волонтерить на користь України. Ті, хто на "нулі" знищує окупантів у складі ЗСУ. Саме вони зараз своєю працею, потом та життям намагаються зменшити провину "інших" білорусів перед українцями. І таких, як вони, насправді багато!

Громадська організація "Сустрэча" зараз організовує "Білоруську гуманітарну місію" в наданні допомоги місцевому населенню Херсонщини, що постраждали від підтоплення води внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС. Безумовно важлива справа, зважаючи на страшні наслідки злочину окупантів. Унаслідок підриву Каховської ГЕС у ніч на 6 червня 2023 року постраждали 80 населених пунктів Херсонської області. Насамперед, це були населені пункти, розташовані на берегах Каховського водосховища.

У цих населених пунктах було затоплено близько 100 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, пошкоджено або знищено близько 1000 житлових будинків. Унаслідок повені загинуло 10 осіб, близько 50 дістали поранення. Екологічна катастрофа охопила величезні території України, практично залишивши без питної води десятки тисяч мешканців краю. У колодязі потрапив весь бруд, який повінь змила з складів агрохімії, каналізації, могильників, захоронень. У сотнях приватних житлових будинків пошкоджена електромережа, унеможлививши використання електроприладів, нагрівальних пристроїв, що з осінньо-зимовим зниженням температури перетворить підтоплені будівлі на крижані пастки.

Саме на роботі по очищуванню колодязів та перевірку і відновлення електромереж приватних осель і спрямують свої зусилля білоруси, що добровільно, на волонтерських засадах готові приїхати до постраждалих населених пунктів і своїми руками відновити таку необхідну інфраструктуру.

Роботи дуже багато. Місцева влада не встигає допомогти усім, хто цього потребує. Війна, ресурси держави, що боронить свою свободу від варварів кремля, досить обмежені. Допомога справжньої Білорусі вкрай важлива. Серед пріоритетів "Білоруської гуманітарної місії" – підтримка пенсіонерів, багатодітних та малозабезпечених родин.

Білоруси сподіваються, що їхня ініціатива отримає підтримку з боку білоруської діаспори. Є надія, що ця громадянська ініціатива буде підхоплена не тільки білорусами. Адже ніщо не заважає започаткувати такі "конвої допомоги" полякам, мешканцям Балтії та інших європейських країн. Так, вони вже допомогли і продовжують допомагати Україні на рівні держав, але чому це не зробити ще й на рівні простих громадян, що мають можливість та професійні навички налагодити та відбудувати те, що зруйнував ворог?!

Досвід гуманітарної місії у регіоні Каховської ГЕС може бути масштабований на інші регіони України, що постраждали від війни. Цілком можливе зосередження на певному господарчому кластері, місті чи селищі. Така концентрація надасть змогу зосередитись на ефективному й системному подоланні викликів та загроз та дасть можливість залучити профільних фахівців та різноманітні джерела фінансування для відновлення українських територій.

Наскільки "Білоруська гуманітарна місія" змінить на краще відношення українців до білорусів? У процентному відношенні майбутніх опитувань це неможливо прогнозувати. Але людяність та відповідальність такої Білорусі обов’язково стане тим місточком, який має шанси хоч трохи послабити справедливу українську ненависть до лукашенківської недоБілорусі. Чим більше таких справді добрих та відповідальних кроків зроблять білоруси, тим швидше Україна переможе. Тим скоріше самі білоруси повернуться до своїх власних домівок у власній країні.

Тій оновленій, справжній країні, яка матиме повне право на горду назву "Незалежна Білорусь".