«Хто знає ім'я художника, який намалював Джонсонюка? Перекажіть хлопцю, що він справжній талант!», «Не жіноча робота – мурал», «Ти що, одна все малюватимеш? Хіба в тебе немає бригади чоловіків?» – з такими й подібними упередженнями доводиться стикатися криворізькій мисткині Анастасії Щербак щоразу, як вона розпочинає монументальний живопис – мурал.
Анастасія Щербак – художниця, випускниця факультету мистецтв КДПУ, магістерка образотворчого мистецтва, співзасновниця та викладачка творчої майстерні в Кривому Розі. Тубус від ПТРК Javelin, який Настя розписала у кольорах державного прапора України, експонували у Брюсселі. А в рідному місті за рік вона створила три патріотичні мурали – «Добрий день, everybody!», «Слава Небесній Сотні», «Архангел Михаїл».
– Які емоції переживаєш, коли вирішуєш, чи братися за створення муралу?
– Емоції – це вибуховий коктейль із тисячами різних відтінків і присмаків, завжди з цікавістю і хвилюванням, творчим піднесенням і купою ідей. Звичайно, є сумніви, але бажання додати нових фарб місту щоразу бере наді мною гору, і я залюбки погоджуюся. Під час створення муралу з Архангелом, коли я піднялась на висоту 16 метрів і усвідомила масштаби роботи, стало страшно, що не впораюся. Але, як і в будь-якій справі, головне – почати. Наразі цей мурал є найбільшою моєю роботою. Сама дивуюся, що впоралася всього за тиждень.
– У чому складність роботи над муралом, що лишається зі зворотного боку яскравої картинки?
– Найскладніша робота – «Архангел Михаїл». За кадром лишився унікальний макет. Оскільки робоча поверхня мала форму циліндра, а не пласкої рівної стіни, то для його створення довелося пометикувати й також пригадати уроки математики. А ще за кадром лишилася «чарівна» засмага від пекучого сонця. Цікавими були відчуття невагомості й адаптації до землі після того, як проводиш по 8 годин в люльці, яка постійно хитається від вітру. Коли спускаєшся на землю, заново починаєш її відчувати і намагаєшся зловити баланс.
– Яке ставлення в суспільстві до жінок-художниць?
– Якщо розглядати в контексті історії мистецтв, то жіночі імена зустрічаються не так часто, як імена чоловіків-художників. Століттями для жінок були заборони щодо вступу до художніх академій, участі в конкурсах та виставках. Звісно, були й поодинокі винятки. Комусь таки щастило зайняти своє місце серед художників. Та все одно жінки не отримували такого визнання, як художники-чоловіки. Знаю, що часто дівчатам/жінкам доводиться стикатися з проблемою підтримки всередині сім'ї, яка вважає, що жінки мають віддавати час не мистецтву, а побутовим питанням і родині. Так формуються комплекси та стереотипи. Через такий тиск у декого мистецтво відходить на другий план, дехто намагається утримати всі сфери і швидко вигорає, а дехто обирає мистецтво – і ресурсу на інші сфери не лишається. Тож важливо в усьому вміти знаходити гармонію.
– Порівняно з художніми школами, у чому особливість творчої майстерні, співзасновницею якої ти є?
– Незалежність і свобода. Ми відкриті до експериментів і нестандартних методів навчання. Учням та ученицям даємо багато волі в методах і підходах, техніках, сюжетах. Наші вихованці та вихованки мають успіхи на місцевому і міжнародному рівнях. Це ще раз підтверджує, що ми на правильному шляху. Культура – це ідентичність нації, тому як ніколи важливо розвивати її саме зараз. Ми продовжуємо робити свою справу, бо це вже стиль життя. Усі складнощі тимчасові, вірю у це всім серцем, як і в Перемогу України.
– Про що мріє художниця Анастасія Щербак?
– Хочу після нашої Перемоги розмалювати всю Україну муралами, сюжетами яких стануть визначні події, котрі фіксують здобутки України у ці нелегкі часи. Знаю, що ця мрія обов'язково здійсниться.
Авторка - Ольга Миза.
Ця публікація зроблена у партнерстві з ініціативною групою "рівні у кривому" в рамках конкурсу "Розкажи про неї" Другого феміністичного кварталу. Проєкт підготовлено за підтримки «Української Феміністичної Мережі за Свободу й Демократію» в межах програми співпраці з Urgent Action Fund for Women’s Human Right (UAF WHR). Зміст матеріалів не обов’язково відображає думку UAF WHR.
Фото надані авторкою
