Середмістя Лондона. Погляд вихоплює похмуру плиту з промовистою назвою «Жінки Другої світової війни». Меморіал не має облич, на ньому 17 комплектів різноманітного одягу (від лікарського халата до уніформи людей, які займаються зварюванням), що символізують своїх власниць, які під час війни оволоділи багатьма «нежіночими» професіями. Тоді це явище вважалося винятковим і потребувало закарбування в окремому пам’ятнику. Сьогодні нікого не дивує боксерка, дальнобійниця чи снайперка.
А я розповім про Людину, яка в складний час також змогла відкрити в собі нові можливості.
Звичайний криворізький світанок. Раптово тишу прорізали звуки перших ракет. Пригадую страх, що скував тіло й розум. Відчула його і моя героїня – Наталя. Війна невпинно просочувалася в кожну клітину життя. Новими прикметами стали постійний моніторинг новин, моторошний звук сирени й непоборне бажання допомагати. Хоч у перші дні з квартири було винесено пледи, рушники, постіль, жінка не могла позбутися думки, що зроблено недостатньо. Докладала свою руку де могла: очолила процес плетіння маскувальних сіток, пізніше – ініціювала збір посилок зі смаколиками для військових.
З погіршенням погодних умов Наталя зважилася провести акцію «Зігрій воїна», що переросла у вагомий довготривалий проєкт - виготовлення окопних свічок для потреб військових. До збору металевих основ, картону, воску було залучено велику кількість небайдужих криворіжців і криворіжок. Із часом інформація про діяльність розлетілася сторінками Facebook та Instagram. Проєкт набув розголосу і привернув увагу Громадської організації «Фундація «Галичани», що сприяла надходженню матеріалів від німецького об’єднання LIFE Cologne e.V. Сьогодні активістка зі своїми колежанками займається пошуком і доставкою речей, потрібних на точках зіткнень.
Педагогиня за освітою, Наталя завжди вважала себе фахівчинею виключно з навчання дітей. Та в період військової агресії неочікувано розкрилася як громадська діячка та лідерка волонтерського руху. Новий напрям діяльності вимагав від тендітної виховательки дитячих душ неабиякої сили волі, внутрішнього стрижня, умінь непохитно відстоювати власну позицію. Сьогодні вона розуміється на військовому обладнанні, особливостях логістики, але готова й на більше. Хтось вважає це нестандартним захопленням для педагогині, а «друзі» нагадують, що зайнята благодійниця «не своєю» справою, доступною тільки «чоловічому розуму». Чи є в цьому дрібка правди? Зміг би той «розум» закрити й потреби в лікуванні душевних ран військових? А Наталя змогла, тому в кожну посилку для янголів у камуфляжах вкладає дитячі малюнки зі словами вдячності і підтримки. Адже ніщо так не зміцнює бойовий дух, як обереги, створені маленькими ручками.
Яким має бути меморіал, присвячений подіям цієї війни? Переконана, тут не місце питанню статі. Героями одного з них стануть волонтери і волонтерки. На жаль, ми не знатимемо всіх їхніх імен і облич, але не маємо права забути. Пишаюсь, що особисто знайома з Наталею Кресак, яка надихає інших жінок і є прикладом того, що можливо все.
Авторка – Дар’я Голуб
Публікація зроблена у партнерстві з ініціативною групою "рівні у кривому" в рамках конкурсу "Розкажи про неї" Другого феміністичного кварталу. Проєкт підготовлено за підтримки «Української Феміністичної Мережі за Свободу й Демократію» в межах програми співпраці з Urgent Action Fund for Women’s Human Right (UAF WHR). Зміст матеріалів не обов’язково відображає думку UAF WHR.
Фото та зображення надані авторкою
Слідкуйте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News.
