Ця історія про звичайну криворізьку жінку Руслану Тенетко. Я її знаю не так давно – лише кілька років, проте вона мене надихає та мотивує, а її вражаючий життєвий шлях я вважаю гідним стати сценарієм для кінофільму.
Руслана має кілька іпостасей – вона гостинна господиня та турботлива мама, що витягла дитину з того світу, віддана волонтерка та крута голова ОСББ, а ще громадська діячка, а сьогодні – практикуюча військова психологиня. Я щиро поважаю цю жінку та пишаюся знайомством із нею.
Руслана родом з Рівненської області, де зростала в багатодітній родині. За освітою Руслана економістка. До Кривого Рогу приїхала працювати на залізниці. Тут познайомилася із своїм майбутнім чоловіком Дмитром. Разом вони вже більше 15 років виховують трьох діточок – хлопців Юру та Яріка і донечку Ізабеллу.
У 2007 році стабільне життя родини розділилося на до та після – лікарі поставили молодшому сину Яріку страшний діагноз: онкологія. На лікування сина батьки збирали кошти по всьому світі, а операцію робили в Ізраїлі. Коли Ярік вижив, Руслана зрозуміла, що це випробування було і для неї – вона усвідомила, що в світі немає нічого неможливого. А ще відкрила для себе волонтерство – горда жінка навчилася просити та приймати допомогу від незнайомих людей. Відтоді Руслана допомогла зібрати кошти на лікування багатьом дітям в Україні.
А потім був Майдан, напад Росії та початок війни. Руслана поринула в допомогу армії. Вона знову волонтерила, але тепер збирала одяг, військову амуніцію, листи, ліки та передавала на фронт. Бувало, що й особисто їздила із гостинцями в гарячі точки. Бачила багато болю, страждань та несправедливості. Десь тоді прийшло розуміння, що тих, хто пройшли через горнило війни, необхідно буде повертати до мирного життя та вчити жити заново.
Згодом для саморозвитку та глибшого розуміння себе отримала другу вищу освіту – стала психологинею. Мріяла про власний кабінет, хотіла практикувати, щоб зцілювати поранені душі. Але власна справа потребувала значних фінансових вкладень, та й знайти «своє» приміщення не вдавалося. Психологічні навички «відпрацьовувала» на мешканках і мешканцях власного будинку, де люди обрали Руслану головою ОСББ. І вона вчила комунікувати, приймати рішення, робити вибір та нести за нього відповідальність. Руслана допомагала людям порозумітися, почути одне одного, навчала елементарної співпраці.
Логічним продовженням була громадська діяльність – жительки та жителі мікрорайону обрали Руслану Тенетко своєю депутаткою.
Мені іноді здається, що це сам бог віддав Руслані ключі до людей. Вона відімкне найзакритішу душу. Спілкування з нею наповнює спокоєм та зцілює. Після звичайної розмови під каву розумієш, що сплутані думки впорядковані, а проблема, що турбувала та висіла тягарем, тепер має конкретний план для розв’язання.
Був період, коли родина Тенетків планувала виїхати за кордон і навіть уже готувала документи на виїзд. Але все змінило запитання старшого сина Юри: а чи все вона зробила для того, щоб йому жилось краще на рідній землі. Шукаючи відповідь на запитання сина, вона лишилася на Батьківщині. Лишилася вдома, щоб змінювати місто та країну на краще.
Сьогодні Руслана - військова психологиня в Національній гвардії. У неї знову багато роботи: пропускати через себе чужий біль, відновлювати скалічені душі, лагодити життєві програми. Її виваженість, мудрість та внутрішній спокій служать на захисті України.
Авторка - Юлія Карч
Публікація зроблена у партнерстві з ініціативною групою "рівні у кривому" в рамках конкурсу "Розкажи про неї" Другого феміністичного кварталу. Проєкт підготовлено за підтримки «Української Феміністичної Мережі за Свободу й Демократію» в межах програми співпраці з Urgent Action Fund for Women’s Human Right (UAF WHR). Зміст матеріалів не обов’язково відображає думку UAF WHR.
Слідкуйте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News
