"Невідомий проспект Поштовий": у Кривому Розі провели екскурсію в рамках проєкту "Історичне літо", - ФОТО

Учасники екскурсії "Невідомий проспект Поштовий" 16 вересня прогулювались однією з найстаріших вулиць міста і діізнавались, як змінювався її образ за останні 100 років. Екскурсія проходила у рамках проєкту "Історичне літо".

Криворіжцям під час екскурсії нагадали, що проспект Поштовий - один з найстарших районів нашого міста. Взагалі, наше місто формувалося так, як були знайдені поклади залізної руди. І ось навколо тих рудничків заселялися наші предки, тому в нас таке видовжене місто.

Майдан Визволення був закладений на початку 20-х років XX сторіччя. Починалась назва його з імені Паризької комуни. Друга назва - площа Комунарів. З 31 по 33 це була Українська площа, далі в 52-му вже зайнялись благоустрієм площі. 7 листопада 1950 р. був встановлений пам'ятник Сталіну і площа називалась площа Сталіна. З 1961 - площа Миру. 8 травня 1972 року був встановлений танк т-34. В 1975 році це вже була площа Визволення, а в 1979 році був побудований цей підземний перехід, який зараз забудували МАФами. 

Проспект Поштовий - одна з найстаріших вулиць нашого міста. Забудовуватись вона почала більш-менш цивільно  десь з 1860 року і далі. На даний момент збережено на цій вулиці два будинка, яким більше ніж 100 років.

На проспекті Поштовому збереглося три дореволюційні афішні тумби. Вони були встановлені саме в тих місцях, де було скупчення людей. Їх всього три на все місто. Завдяки афішним тумбам люди дізнавалися про всі новини, про всі події міста і тому вони були встановлені в таких дуже людних місцях. 

В 1902 році в херсонській місцевій газеті з'являється стаття про те, що в місті Кривий Ріг планується будівництво нової будівлі поштової телеграфної контори. Це була стаття саме про будівництво цієї будівлі - це автентична будівля, будівництво якої було розпочато в 1902 році. Два поверхи займала саме поштова телеграфна контора. На першому поверсі розміщувалися відділення пошти та каси, а на другому поверсі вже був телеграф, а в 1921 році в Кривому Розі з'явилась перша радіостанція, яка також знаходилась на другому поверсі цієї будівлі. Телеграф працював цілодобово і можливо хтось з вас пам'ятає ще в 2000-х, коли можна було прийти в будочки і зателефонувати. Тобто, ми ще навіть це пам'ятаємо і чому афішна тумба тут і встановлювалась -  тому що людей було багато, були каси, люди отримували заплатню, переводили якісь кошти і черги були дуже довгі. Поки люди чекали в черзі, вони мали можливість прочитати інформацію, яка потрібна.

До речі, з появою поштового телеграфної контори в Кривому Розі пов'язують ще й реформу освіти на Криворіжжі тому що перші листоноші, які були, дуже багато з них вміли читати, але дуже погано. Коли вулиця Поштова забудовувалась, то не було номерів будинків, а будинки носили прізвища домовласника - будинок Філімонових, будинок Гольштейна - тобто, хто мешкає в будинку. Коли листоноша приносив листа, інколи було так, що він не міг прочитати правильно прізвище і лист повертався назад. Людям доводилося приходити в поштове відділення щоб забрати свого листа. Оскільки населення Кривого Рогу з 1910 року  почало масово зростати, почали вже з'являтися адреси, номери будинків, звісно що об'єми листів, газет ставав все більше і більше, тобто потреба у листоношах зростала і була потреба в освіті. З того часу в Кривому Розі почали вже активно будуватися освітні заклади, тобто школи, бо була потреба в людях, які вміли читали. 

Стиль будинку цегляний, все викладено просто цеглою - якісь візеруночки, квадратики, все робили з цегли. Це був будинок з червоної цегли. Збоку можна побачити ще автентику. Попереду, звісно, все це забілили і можна ще побачити, що на даху стояли вазони в яких росли агави.

Організація "Кривбаспроект" була започаткована в 1933 році. Її створення було пов'язано з будівництвом металургійного комбінату, з розширенням промисловості на Криворіжжі і головна і першочергова мета Кривбаспроекту - дослідження і проектування гірничо-промислових підприємств. Тобто, всі наші гірничозбагачувальні комбінати, всі шахти, які розміщені на території Криворіжжя, вони спроектовані саме архітекторами, будівниками, конструкторами Кривбаспроекту. Це будинок в стилі конструктивізм. До речі, в 1933 році, коли Кривбаспроект був тільки започатковано, він знаходився в іншій будівлі на вулиці Карла Маркса, 32 в той момент. Потім в 1935 році був побудований цей будинок, куди і переїхав Кривбаспроект. В повоєнні часи працівники Кривбаспроекту займалися не лише тим, що вони відновлювали зруйновані шахти після Другої світової війни, також їм ще дісталася ділянка проектування цивільних будинків, а саме на вулиці Карла Маркса. Тобто, всі будинки, які були побудовані на цій вулиці, вони були спроектовані відомими нашими архітекторами.

Свідоцтво бібліотека на Поштовій отримала в 1932 році. Колись бібліотека знаходилась в приміщенні синагоги в старій старовинній будівлі, там були старовинні книги. У підвалі синагоги під час Другої світової війни ховалися люди.

У 1955 році коли вже було відбудовано південне крило і бібліотека вже стала дійсно бібліотекою, переїхала в це приміщення, а друге життя бібліотеці приніс 2018 рік, коли було зроблено реконструкцію цього приміщення. У бібліотеці зберіглась оригінальна ліпнина в стилі конструктивізм. 

Коли відкрив тут Олександр Поль поклади руди, багато людей шукали кращої долі і звісно сюди приїжджали на заробітки. Гідеса зачитала трішечки з книжки "Єврейський Кривий Ріг" про заселення міста від центральної вулиці Поштової: "проспект Карла Маркса є у нас основною магістраллю привезення людей та пошти на конях. Відгалуджувалися вулиці Базарна (Жовтнева), Миколаївська (Леніна), Йорданська (Первомайська). На перехресті вулиць Калініченка і Базарна розташовувались комерційне училище, приватна гімназія, кінотеатр та будинки власників криворізьких заводів та шахт. І ось на вулиці основними заняттями єврейського населення в регіоні були торгівля та ремесло. На вулиці Поштовій євреям належало три мануфактури і взуттєвий, галантерейний, рибний та бакалійний магазини, м'ясні лавки, аптеки. Тут можна було купити ліки, тканини, рибу, кошерне м'ясо, вино, посуд, одяг, меблі, залізні вироби, книги. До речі, книжних лавок на Поштовому було три. На околицях містечка поблизу невеликих шахт з'явилися ще євреї-шахтарі, які працювали в кабальних умовах з іншим зневдоленим людом". 

У Кривому Розі було три книгагарні, які належали євреям. На вулиці жили винятково багаті євреї тут була аптека Фельдмана, кабінети доктора, ресторанчик і багато іншого. На сусідній вулиці Глінки розмістилися заможні будинки лікарів і на Вокзальній вулиці працювали вокзальні кабінети тут було життя, тут можна було багато чого купити, тут можна було і підстригтися, і поремонтувати все, що завгодно, і повечеряти. І ось дивіться, 1908 року був будинок Федоренка Антона Михайловича - члена правління криворізького товариства взаємного кредитування до 1917 року.

По проспекту Карла Маркса був будинок №33 у 70-ті роки, потім його було знесено. Через деякий час після знесення тут був пустир, а в 2000-х почали будувати новобудову, але люди, які приїздять до нашого міста і не знають нашу історію, вони думають, що це стара будівля, тобто архітектура дуже-дуже схожа.

На проспекті Поштовому знаходиться перший кооперативний будинок і тут з'явилася вперше парове опалення і перший водогін, який був заведений у будинок, бо в 31-му році люди ходили на колонку, тобто на вулиці була колонка і всі дружно ходили з відерцями на колонку.

Є легенда що з цього балкону в березні 1919 року Нестор Махно виступав.

Саме в цьому будинку з 1933 по 1935 рік знаходилась організація "Кривбаспроект" і тут працювали перші 40 співробітників.

Будівля колишнього тресту Кривбасгеології. Цей трест займався саме геологією Кривбасу. На початку створення цього тесту вони знаходились на Змичці, там навіть вулиця Геологічна. Була будівля їхнього управління, там була лабораторія, гаражі. В 1949 році була побудована ця гарна будівля і керівництво Кривбасгеології вже розміщувалося саме в цій будівлі. Хто знає про нашого дуже відомого геолога Едуарда Фукса - один з перших геологів Кривого Рогу, він одним з першим займався вивченням будови Криворізького басейну.

У 1978 році побудували Дом Природи на Поштовому. В 2013 році була проведена реконструкція будівлі, раніше там було дуже багато рідкісних рослин і навіть величезна пальма. Всередині була зроблена дуже гарна ліпнина.

На проспекті поштовому є пам'ятник Друг, архітектори - київські.

Театр саме в місті Кривий Ріг був побудований в 1909 році за кошти господарки одного з московських цирків, це була госпожа Ефруа. Тобто, це була дама, яка носила на собі багато пір'я, була зі своєю театральною трупою, за власні кошти вона побудували на вулиці Ппоштовій перший театр на 600 місць, це був театр Колізей. У 1922 році приміщення театру цього згоріло. Є дуже цікава стаття в газеті "Юг". Після пожежі він був повністю вже перебудований, реконструйований і  вже називався Палац Праці. Він був на місці сучасного театру Шевченка.

Після повної реконструкції ця будівля вже не мала вигляду колізею, вже було все перебудовано і тут також був театр.  5 листопада 1931 року було створено театр Держдрами "Кривбас". Наразі ця дата є датою заснування нашого криворізького театру і ми розуміємо, що вже був відкритий наш криворізький театр.

Коли планувалася забудова Театральної площі, це називалася Театральна площа, то планувалося побудувати цілий ансамбль. Продовженням цього ансамблю є будинок Головпоштампу. Він був побудований і відкритий в 1958 році. Якщо ви підійдете, ви побачите,  що оздоблення цих будинків воно трошки схоже. Наприклад, різьба, чавунне лиття на вхідних дверях головного будинку Головпоштампу. Це є архітектурна спадщина Кривого Рогу, яку продали. Що наразі буде з цією будівлею, ми не знаємо, тому що деякий бізнес зберігає цінні артефакти, а деякі не зберігають.

Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку - це не перший варіант пам'ятника. Одразу планувалась зробити інший - там різниця була в тому, що у Кобзаря за спиною руки були під пальто, а зараз він тримає книгу в руках. 

За легендою біля пам'ятника посаджені верби Кобзаря, які нібито були сюди привезені в 1968 році гілочками верби, які Шевченко власноруч садив на Кавказі.

Це колишній будинок номер 24 і до 1917 року там розміщувались два одноповерхових будинки - будинок Лісового Мойсея і цукерна фабрика Немировського, майстерня "Свій труд" і магазин мішків Зелікмана. 

З 1936 року це вже був готель "Руда",  в 1941-1944 році там мешкали німецькі офіцери, в 1945-1980 він працював як готель, був ресторан, більярдна. В 2013 році будівля була знесена.

У 1989 році клумба перед Арт-майданом була фонтанчиком з кульбабою.

Промисловий розвиток Кривбаса почався завдяки тому, що колись Олександр Поль приїхав і відкрив тут залізну руду і почалась так звана "залізна лихоманка" на території Криворіжжя. Сюди почали активно приїжджати люди, заселятися, відкривати маленькі рудні, тобто це був початок нашого промислового міста. Саме тому в 1996 році Олександру Полю встановлено бюст і це, до речі, не перший бюст, який був встановлений йому на Криворіжжі. Чому кажу на Криворіжжі, тому що перший бюст був встановлений на Гданцівці, а до 1920-х років Гданцівка не була Кривим Рогом. Гданцівка це була окрема губернія окремого уезду, це була окрема територія зі своєї історією. Саме на Гданцівці у 1896 році за підтримки польської спільноти та друзів Олександра Поля йому було встановлено бюст. Це був бюст зроблений з бронзи, його автор - відомий одеський скульптор, а виливали цей бюст в Парижі в майстерні Пере. Простояв цей пам'ятник недовго. Десь до початку 1900-х років, ну а потім люди, які зрозуміли що це бронза, а бронза - цінний матеріал, кудись Поля унесли ну десь у 1902 році.

До 1917р. на цьому місці була розташована одноповерхова будівля кустарних майстерень та Олександрівський сквер і ось 1912р. тут стояв пам’ятник царю. Описували відкриття цього пам’ятника так: була Криворізька спільнота, окремо єврейська спільнота і від кожної професури, спільноти приносили квіти і вінки. Є опис, що найгарніший і найбільший вінок був принесений єврейської спільнотою. Він був весь в сріблі. Ось так це описується.

Його прибрали після подій 1917р. У 1956р. група ентузіастів - колишніх мешканців села Інгулець Широківського району заповзялися увіковічити і розстріляних фашистами односельчан, спорудивши в центрі села братську могилу. В 1961р. тут встановили меморіальну плиту потім зібрали кошти на пам’ятник. Таким чином, стелу перенесли на Інгулець. Тобто, царя скинули, а сам постамент є автентичним і знаходиться в інгулецькому районі.

На цьому місці була в 1925-у році реконструкція, було встановлено пам’ятник Леніну. В 1930-му будівництво і відкриття кінотеатру Леніна. Це був перший кінотеатр і його лозунгом були слова Леніна: кіно - це є найбільш дешеве і доступне джерело черпання культурної інформації ". Тому мало хто звертав увагу на театр, всі ходили вже в кінотеатр. 

У 1936-у споруджують фонтан з фігурами жаб.

У 1941-у році пам’ятник Леніну знесли, а в 1948 році у сквері встановили пам’ятник Леніну і Сталіну. Він тут пробув недовго.

В 1949-у році вже з’явився перший обеліск на братській могилі радянських солдат. В 1954-у році реконструкція кінотеатру в сучасному вигляді, в 1958-у році заміна на новий пам’ятник - на солдата з автоматом. Спочатку пам’ятник стояв саме у цьому положенні, потім в 70-80-ті роки він був переставлений, а десь в 2015р. також була реконструкція цієї площі і його знову повернули в напрямку дороги, так, як він був встановлений в 1956р.

Будинок з шпилями на Поштовому - аналогічна будівля є на Сухій Балці, там розміщується управління КЗРК. 

Нагадаємо, серія екскурсій "Пізнати Кривий Ріг" у рамках проєкту "Історичне літо" була реалізована Першим Криворізьким/1KR.UA за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).