«Ой сину, мій, сину»: хто і як допомагає криворіжцям, котрі потерпають від найрідніших, - ФОТО, ВІДЕО

Минулого тижня в одному з районних судів Кривого Рогу була винесена ухвала  про видачу обмежувального припису. Цим документом громадянину Л. заборонили наближатися до своєї матері на відстань, менше 300 метрів. Тепер чоловік також не має права телефонувати рідній людині, або ж контактувати з нею у інший спосіб. Таке невтішне продовження на сьогоднішній день отримала історія сімейних стосунків родини, у якій колись зростали двійко дітей – хлопчик і дівчинка, у якій були батько і матір, де був матеріальний достаток і, вочевидь, любов.

Про це наша кореспондентка дізналась, побувавши на судовому засіданні та поспілкувавшись з С. – матір’ю, котра потерпає від насильства з боку сина.

С., котра змушена була звернутись до суду, достеменно не розуміє, що сталося з іі колись люблячим сином. Жінка пригадує, що діти її дуже любили. У родині було все, як у всіх - батьки працювали, матеріально родина була добре забезпечена, донька і син навчались. Після школи вони продовжили навчатись, згодом працевлаштувались. Здавалося, нічого не віщувало біди…

"Він не дурний, - каже жінка про сина, - і в ньому дуже багато гарних рис. Працював на одному з криворізьких підприємств, був на гарному рахунку. Його посилали до Канади, де він працював, заробив грошей… Повернувшись, раптом звільнився з роботи – мовляв, втомився, його все напружує. Не знаю, можливо якісь неприємності почалися на роботі? Але певний період він мав, за що жити, зробив гарний ремонт у квартирі, у якій проживає. Але з 2016 року не працює. Я завжди боялася, аби у молодому віці він не залишився без роботи.  Так і сталося".

Коли у чоловіка закінчилися гроші, С. допомагала йому з власних заощаджень, пенсії.  Відкладене «на чорний день» віддала, аби він погасив заборгованість перед банками,  де брав кредити.

Зараз С. за 70, а її синові – 40. Історія їхніх стосунків - любові, турботи,  материнської допомоги синові, готовності допомагати йому у скруті, дісталася тієї точки, де вже не сила добрим спогадам і прихильності переважувати біль, страх і елементарне бажання дожити віку у своїй квартирі. Синові жінки постійно потрібні гроші. Тож він вимагає від матері продавати сімейне майно. Дещо вже продане. Черга дісталася родинного гнізда, - квартири, котра після смерті батька сімейства є спільною власністю С. та її дорослих дітей. Тут жінка прожила більшу частину свого життя і живе зараз. А кожен з її дітей має свою квартиру. Зокрема син мешкає сам у трикімнатній квартирі.

”Він хоче, щоб я продала квартиру, віддала йому гроші. Пояснює тим, що ми поїдемо з ним до Ужгорода, де він купить квартиру і для мене також. А я не хочу, я хочу віку дожити у себе вдома. Я не можу на нього покластися – він не працює, він надто неврівноважений…”

Шукати захисту у «чужих людей» жінку змушує неадекватна поведінка сина. Чоловік неодноразово ображав матір, тиснув на неї психологічно. Та покласти край аб’юзивним стосункам з рідною людино С. зважилась лише після того, як переконалася, що син може зважитись і на геть неочікувані вчинки. Так, черговий візит сина до матері, під час якого він вчинив скандал,  традиційно вимагав продажу квартири, ображав матір завершився тим, що С. викликала поліцію. За цих умов і сталося те, що може свідчити про неадекватність чоловіка: зачинившись у квартирі з матір’ю, він силоміць забрав у неї телефон. Тож правоохоронці, котрі прибули на виклик, не мали контакту з жінкою, на їхні дзвінки ніхто не відповідав, їм довелося спілкуватися з сусідами, котрі і підтвердили, що у квартирі С. щось відбувається, є ознаки конфлікту.

Даремно представники поліції вмовляли чоловіка відчинити двері. Врешті, щоб допомогти жінці, довелося викликати рятувальників та вирізати двері спецінструментом.

Цей випадок змусив С. діяти. За її заявою поліція оформила усі необхідні документи та передала їх до суду. Але суддя, який розглядав справу, вирішив, що про жодне насильство у цьому випадку не йдеться – у родичів - звичайний майновий конфлікт.

У момент, коли жінка зневірилася у тому, що їй зможуть допомогти, на допомогу прийшли психологи з ГО «Мартін клуб» та адвокатка Наталя Радіонова, яка допомогла криворожанці оформити заяву до суду про винесення обмежувального припису та представляла в суді її інтереси. Причому ця допомога для С. є безкоштовною, адже адвокатка  співпрацює з місцевим центром безоплатної вторинної допомоги.

"Видача обмежувального припису дозволяє дистанціювати кривдника – суд забороняє йому наближатися до місця проживання матері, чи будь-якого місця її перебування, забороняє телефонувати їй, надсилати якісь повідомлення тощо. Якщо ж кривдник порушить обмежувальний припис, наступить кримінальна відповідальність за законом. У такому випадку чоловік може опинитися у місцях обмеження або позбавлення волі", - пояснює Наталя Радіонова.

На фото: Наталя Радіонова

Зараз криворожанці С. надається психологічна допомога фахівцями  ГО «Мартін клуб». Загалом  на базі цієї організації у Кривому Розі  за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення функціонує мобільна бригада соціально-психологічної допомоги. Отож існує можливість оперативного надання допомоги.

У адвокатській практиці Наталі Радіонової є випадки того, як правоохоронна система і правосуддя може ефективно допомогти людям, яких кривдять найрідніші. Якщо С. доведеться вдруге звертатися до суду задля власної безпеки, то в іншому випадку, про який розповіла адвокатка, усі ланки процесу захисту від домашнього насильства спрацювали оперативно і вчасно.

"Є приклад, коли мешканка Кривого Рогу поважного віку так само потерпала від сина. Чоловік не працював, зловживав наркотиками та алкоголем, забирав у матері кошти а спільне життя у її квартирі перетворював  на жахіття. Жінці доводилося щораз викликати поліцію. Врешті вона звернулася з офіційною заявою, поліція порушила кримінальне провадження за статтею 126 прим.1 Кримінального кодексу України (домашнє насильство), опитавши свідків, зібравши усі необхідні документи, долучивши матеріали попередніх звернень. У цьому випадку були своєчасно підготовлені усі матеріали досудового розслідування, а у суді ми отримали потужну підтримку прокурора, який професійно і якісно представляв матеріали у судовому засіданні. Відчувалась його упевненість у необхідності убезпечити жінку від ризиків домашнього насильства. Своєю чергою суд також здійснив якісне дослідження матеріалів та доказів, підтримавши потерпілу особу. Врешті спільними зусиллями нам вдалося домогтися вироку, яким чоловіка визнано винним та обмежено його волю на 2 роки. Таким чином зараз кривдник відбуває визначене судом покарання".

За словами громадської діячки Наталії Кожем’яки, котра має за плечима значний досвід правопросвітницької діяльності з питання попередження та протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству, однією з найслабших ланок у протидії домашньому насильству часто стає непоінформованість людей про правові механізми захисту.

"Зазвичай люди необізнані. Вони не звертають увагу на інформацію про можливості порятунку від домашнього насильства, коли все добре. Потреба отримати інформацію виникає тоді, коли трапляється кризова ситуація. «Якби я знала ту інформацію, про яку ви говорите, то діяла б зовсім інакше», - такі відгуки людей, котрі постраждали від домашнього насильства і котрі постфактум дізналися про свої права,  мені доводиться чути. Це змушує діяти активніше, розуміючи, що від наших дій, взаємодії, координації усіх компетентних служб залежить допомога конкретній людині і подоланні проблеми".

Одна із причин такої непоінформованості суспільства – та, що активне просування теми попередження та протидії насильству в Україні розпочалося нещодавно – після вдосконалення чинного законодавства. Закон «Про запобігання і протидію домашньому насильству» був прийнятий лише у 2018 році. Після цього постановою Кабміну №658 було визначено порядок взаємодії різних органів, служб, громадськості в організації роботи для допомоги особам, постраждалим від насильства. Державну програму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року Кабмін затвердив у 2021 - му. Вперше були розроблені типові програми для постраждалих осіб та відповідні програми для дітей-кривдників з методичними рекомендаціями їх виконання, передбачено розширення мережі спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, оновлення Державних стандартів щодо забезпечення включення до освітніх програм положень ціннісних орієнтирів ненасильницької поведінки тощо. 

І лише у 2022 році Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію - міжнародну угоду Ради Європи, яка криміналізує та попереджає насильство проти жінок і дівчат та захищає постраждалих.  Створення нової законодавчої бази сприяло розвитку можливостей українського суспільства у подоланні проблеми домашнього насильства.

На фото: Наталя Кожем'яка

Першою на шляху порятунку від насильства, часто є поліція, куди звертаються потерпілі. У процесі правового захисту задіяні прокуратура та суди. Взаємодію і координацію компетентних служб на місцевому рівні законодавство покладає на органи місцевого самоврядування, визначаючи також повноваження створених ними органів, служб і установ. Окрім них, у Кривому Розі діють місцеві центри безоплатної правової допомоги, які можуть консультувати, допомагати складати документи, призначати гарантованого державою адвоката, для того, щоб людина могла звернутися до суду. Створено Кризовий центр для осіб, постраждалих від насильства. У нас діють мобільні бригади соціально-психологічної допомоги. Відповідним чином відреагувати на випадки домашнього насильства мусять і заклади системи освіти чи охорони здоров’я -  тобто, усі ті, куди людина може звернутися за допомогою.

"Наперед не можна передбачити один - єдиний шлях, який пройде постраждала особа. Не можна стверджувати, що постраждала особа гарантовано звернеться за допомогою до поліції, адже вона може не довіряти поліції, наприклад, або думати, що поліція їй не допоможе. Трапляються випадки звернень до психолога, який допомагає ідентифікувати проблему та надає певні поради. І лише після цього до людини приходить усвідомлення щодо необхідності боротьби за свої права і безпеку. Може скластися й інша ситуація: наприклад, закладу освіти стане відомо про те, що у певній родині є проблеми. І саме це стане початком протидії у конкретному випадку домашнього насильства", - пояснює Наталя Кожем’яка.

На ефективності роботи у сфері попередження і протидії насильству позначається і те, наскільки успішною є взаємодія суб’єктів цього процесу, переконана наша співрозмовниця. І тут, на її думку, багато чого залежить від якості роботи координаційних рад, створюваних органами місцевого самоврядування.

“Координаційні ради саме й координують роботу інших суб’єктів – для того, щоб вона була більш оперативною та дієвою. Я брала участь в окремих засіданнях. Якось засідання координаційної ради у Центрально-Міському районі стало визначальним для подальшої долі криворожанки, матері 4-х дітей, котра потерпала від домашнього насильства з боку чоловіка. Їй не довелося довго шукати, до кого звернутися. Прямо на засіданні координаційної ради їй вручили інформаційні буклети про безоплатну правову допомогу, згодом призначили їй адвоката і допомогли розірвати коло насильства - вдалося кривдника притягти до кримінальної відповідальності. Зараз жінка перебуває у безпеці”, - розповідає громадська діячка, наголошуючи на тому, що така взаємодія суб’єктів, котра дозволяє швидко і ефективно реагувати на ситуації, має бути постійною:

"Це не те, що можна відкласти "на потім", особливо у такі періоди, як «карантин» чи «воєнний стан». Адже саме у «карантинний період»  фіксувався сплеск домашнього насильства – відповідно треба було більше реагувати, більше проводити інформаційну та роз’яснювальну роботу. Те ж саме може відбуватися в умовах, коли майже кожна людина під час війни має проблеми з ментальним здоров’ям. Отож відмовки про те, що «ми не збираємось під час воєнного стану» шкодять. Ми не знаємо, скільки ще нам доведеться жити у таких умовах, але система зараз має працювати ще ефективніше".

Додамо, що результативність роботи у будь-якій сфері часто залежить від професійності та небайдужості конкретних людей. Наш сайт постійно висвітлює ініціативи, спрямовані на те, щоб допомогти криворіжцям, котрі потрапили у скрутну ситуацію. Отож наші читачі знають про просвітницьку діяльність центру надання безоплатної правової допомоги, яким було розроблено і поширено велику кількість інформаційних матеріалів.

На фото: один із соціальних плакатів, котрий переміг у конкурсі

Писали ми про впровадження у Кривому Розі проєкту «Нульова толерантність до насильства», який реалізовувався Криворізьким місцевим центром БВПД та ГО "Безпека" разом з численними партнерами. Відбувалось це  у межах співпраці Фонду ООН в галузі народонаселення та ГО «Інноваційні соціальні рішення» за підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID. Цей проект завершився минулого року і його заключним етапом став конкурс соціальної реклами "МИ - вільні, рівні, сильні".

Ворк-шопи, форуми, акції, кіноперегляди у рамках фестивалю Docudays, конкурси соціальної реклами «Зупинити насильство», конкурси відеороликів – заходи, які були реалізовані групою небайдужих і які, водночас, дозволили у Кривому Розі темі протидії домашнього насильства бути постійно на слуху, охопити різні аудиторії – співробітників уповноважених органів і служб, освітян, молоді, школярів, людей, котрі постраждали від насильства (детальніше про це слухайте на відео). Залученість криворіжців та мешканців Криворізького району до важливої теми здійснюється і через соціальні мережі. Для прикладу, знайти актуальну контактну інформацію, переглянути відеоролик можна на Facebook-сторінці "Зупинити насильство", котру було створено у рамках однойменної кампанії.

"Ви ж обов’язково надрукуйте контакти. Бо такої інформації має бути якомога більше", - звертається Наталя Кожем’яка.  І ми виконуємо її прохання (інформаційні матеріали додаються).

Під час підготовки цього матеріалу ми дізнались про випадки економічного насильства а також про те, що у Кривому Розі є консультантка з економічної спроможності жінок. Детальніше про це розповімо у одній з наступних публікацій.

Авторка: Світлана Романенко