"Я - Гуменюк": у Кривому Розі активісти провели акцію у пам'ять про патріота і добровольця Ігоря Гуменюка, - ФОТО, ВІДЕО

У Кривому Розі активісти провели акцію з нагоди 30-річчя від Дня народження активіста Кам’янець-Подільського осередку молодіжного військово-спортивного товариства "Сокіл", добровольця батальйону "Січ" Ігоря Гуменюка ("Дубенко").

Як повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на активіста Антона Кравченка, ввечері 17 квітня на будівлю Криворізького районного управління ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області проєктувався портрет Ігоря Гуменюка. Цей візуал доповнювався аудіозаписом звернення батька Ігоря Гуменюка - Володимира.

Нагадаємо, Ігор Гуменюк студентом брав активну участь у Революції Гідності, зокрема в Києві. Після Євромайдану Гуменюк добровольцем батальйону Січ, який брав участь в АТО, ніс службу на Донбасі. Протягом перших її років бійці батальйону служили в Словʼянську та Краматорську, воювали в районі Горлівки та Дебальцевого, тримали позиції у Пісках та Авдіївці, брали участь у різних спецопераціях, зокрема у Мар'їнці.

Як пише nv.ua, тодішній командир батальйону Олександр Писаренко розповідав ВВС, що Ігор Гуменюк прийшов у батальйон Січ одним із перших. «Ніяких порушень у нього не було. Нормальна адекватна людина, нормальний патріот», — розповідав командир.

На одному з відео, яке було записане в Пісках навесні 2015 року, Ігор Гуменюк під звуки обстрілів відповідає на прохання інтерв'юерки передати щось українцям. «Хотілося б передати, щоб люди не розчаровувалися в цій боротьбі, бо саме ця боротьба робить нас сильнішими і ми повинні продовжувати, бо стоїмо за свою землю, ми обороняємо своїх людей. І ми повинні продовжувати цю боротьбу до переможно кінця, інакшого виходу в нас немає».

29 серпня 2015 року, за кілька днів до трагедії під стінами Верховної Ради, Ігор Гуменюк написав рапорт на звільнення. Як згадувала ветеранка і журналістка Валерія Бурлакова, він хотів перевестися з Січі, яку на той час вивели в Київ на ротацію, у Карпатську Січ, яка тоді залишалася на передовій у складі 93 ОМБр.

Що сталося 31 серпня 2015 року під Верховною Радою

31 серпня 2015 року біля Верховної Ради зібрався мітинг проти внесення змін в Конституцію України. Мова йшла про розгляд оприлюдненого в липні президентського законопроєкту Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади). Найсуперечливішою новацією «доопрацьованої» версії законопроєкту було положення про те, що особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) визначаються окремим законом. Причому цю норму пропонувалося закріпити в перехідних положеннях Конституції.

Низка політичних сил, зокрема ВО Свобода, Радикальна партія Олега Ляшка, Громадянська платформа та УКРОП, організували мітинг під стінами Верховної Ради з вимогою не допустити прийняття цих змін. Активісти наголошували, що до звільнення окупованих Росією територій Донбасу про жодні «особливості місцевого самоврядування» для захоплених РФ районів не може бути й мови.

Однак у той день законопроєкт все ж таки було ухвалено в першому читанні. На тлі скандального голосування під стінами Ради розпочалися масові сутички. Хтось жбурнув бойову гранату в бік правоохоронців, які охороняли Верховну Раду. Внаслідок цього загинули чотири військовослужбовці Національної гвардії України, було поранено понад 140 осіб. Усі загиблі служили в Нацгвардії за призовом.

Було затримано 18 учасників акції протесту, 13 з них відпустили протягом доби. Момент, коли один з мітингувальників кидає гранату, потрапив на відео Радіо Свобода та кадри зйомки МВС. На цих кадрах видно, як чоловік дістає з чорного рюкзака вибуховий пристрій і кидає його в бік кордону силовиків. Одразу після цього чоловік тікає з місця події. Впізнати його важко, оскільки обличчя приховане за медичною маскою і чорною кепкою.

Слідство припустило, що злочин вчинив саме Гуменюк, його затримали того ж дня. За словами тодішнього міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова, у підозрюваного знайшли чеку від гранати та ще одну гранату.

Гуменюку інкримінували чотири статті Кримінального кодексу України:

ст. 348 «Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця»;

ст. 345 «Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу»;

ст. 293 «Групове порушення громадського порядку»;

ст. 294 «Масові заворушення»

Ще одним фігурантом справи став Сергій Крайняк, товариш Гуменюка. Він був звільнений з СІЗО після 4,5 року під вартою, хоча й залишився обвинуваченим. Крайняк заявляв, буцімто «експертиза ДНК не знайшла зразків Ігоря [Гуменюка] на чеці та запобіжному кільці кинутої гранати, там є зразки іншої людини».

Сам Ігор Гуменюк своєї провини також не визнав, а його адвокат Сидір Кізін наполягав, що достатніх доказів проти нього в справі немає.

«Він був затриманий не на площі перед Верховною Радою, а затриманий у метро. Після затримання його побили уже в райвідділі. Вимагали, щоб він сказав, що він є партійцем Всеукраїнського об`єднання Свобода, що не відповідає дійсності. Змушували, щоб він зізнався у вчиненні злочину», — запевняв Кізін.

Гуменюк також особисто говорив, що на нього тиснули, вимагаючи визнати належність до ВО Свобода. Він запевняв, що не був членом цієї політсили.

Вина Ігоря Гуменюка не доведена за 8 років судів

Відтоді вирок Ігорю Гуменюку так і не винесли, йому щоразу продовжували термін утримання під вартою. Справу з серпня 2016 року розглядав Шевченківський суд Києва. У січні 2018-го року суд ухвалив проводити розгляд у закритому режимі на прохання потерпілих.

Публічні слухання справи відновилися незадовго до початку російського вторгнення у лютому 2022 році, на тому етапі суд мав би розпочати заслуховування свідків.

У жовтні 2022 року ще один адвокат підозрюваного Олександр Свиридовський, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, наполягав на зміні запобіжного заходу в разі, якщо суд протягом 5 років не може розглянути справу. Свиридовський окремо вказував, що Гуменюк просив відпустити його з-під арешту на фронт.

«Мій підзахисний має реальний досвід бойових дій, він неодноразово звертався з заявами до прокуратури та до інших органів, що він також готовий захищати Батьківщину… Триває судовий розгляд більше ніж 6 років, не надані прокурором всі письмові докази. Згідно з обвинувальним актом 153 потерпілих — ще жодного не допитали. Відповідно до реєстру зазначено 500−600 свідків, складу суду немає… Не розумію, чому справа не направляється на новий авторозподіл, не визначається склад присяжних», — цитував Свиридовського Судовий репортер.

Ігор Гуменюк запевняв суд, що не має наміру тікати з країни.

«Ви розумієте, яка зараз ситуація в країні, і ми не зможемо розглядати справу найближчим часом. Кордони закриті, я не збираюсь тікати, у мене сім'я в Україні, я за ці сім років багато чого переосмислив. Якщо ви дасте мені виклик — я явлюсь, я не маю бажання кудись тікати», — казав Гуменюк на суді восени 2022 року.

Тоді ж через відсутність повного складу суду і другого з обвинувачених (Крайняк) розгляд справи фактично зупинився, головуючий суддя Віталій Циктіч визнав необхідність формування нового складу присяжних.

5 липня 2023 року

5 липня 2023 року у справі Гуменюка відбулося чергове судове засідання, після час якого у будівлі суду пролунали вибухи.

Адвокат Гуменюка Олександр Свиридовський повідомив в ефірі телеканалу UWN, що в його підзахисного був «пригнічений стан, тому що 31 серпня вже буде 8 років, як він у СІЗО без вироку суду». «Якщо це дійсно він вчинив такі дії, то я вважаю, що значна частина провини в цьому лежить на прокурорі та суді, який продовжує його утримання під вартою», — заявив адвокат.

Звернення батька Ігоря Гуменюка 17 квітня 2024 року

Додамо, що батько Ігоря - Володимир Гуменюк - не вірить, що Ігор вчинив самогубство. 17 квітня 2024 року Ігорю Гуменюку мало виповнитися 30 років. Ось звернення, яке з цієї нагоди оприлюднив його батько:

"В цей день, 17 квітня, рівно тридцять років назад, з'явився на цей світ наш син Ігор Гуменюк !!! З'явився, зробивши подарунок мамі Лілі у її день народження!!!  Щоби прожити таке коротке життя, яке прожив заради того, щоби змінити на краще свою країну - Україну, щирим патріотом якої він був. 

У 2013-14 роках майже постійно був на Майдані, не давши разом зі всіма тодішній владі лягти під росію, після чого пішов добровольцем захищати свою країну від споконвічного ворога. 28 серпня 2015 із Пісок поїхав у Київ, щоб перевестися із батальйону "Січ" у 93-тю бригаду і на другий день мав вертатися назад. Але вже 31 серпня влада на чолі із ригом у вишиванці вирішила змінити Конституцію України і Ігоря, як і багатьох його друзів садять у СІЗО, звідки він вже не вийде і за вісім років його вину так і не доведуть. Загине за загадкових обставин вже за зеленої влади у Шевченківському суді 5 липня 2023 року, а тіло буде знищене щоб не було ніяких доказів!!! Зелена влада повернула всіх тих, хто свого часу наказували розганяти і розстрілювати людей на Майдані, тому Ігоря не могли випустити живим, навіть на фронт, куди він просився...

Ігор говорив якось, що поки людина жива, про неї згадують, а як помре, то ніхто, окрім рідних, і не згадає. Я почав викладати його фотографії, а потім зробив паузу - і дійсно, майже ніхто вже не згадує і не викладе нічого на його сторінці... 

Я не знаю, чи є якесь "загробне життя", бо звідти ще ніхто не повернувся і не розказав нам про нього, але хотілось би вірити, що Ігор десь там, далеко, зустрівся із своїми друзями - Мирославом Мислою "Мисливцем", із яким разом воювали у Пісках, Даниілом Ляшуком "Моджахедом", із котрим сиділи в одній камері у Лук'янівці та багатьма іншими, які віддали свої життя за Україну!!!

Я не знаю, чи варто було жертвувати своїм життям, коли народ обирає до влади замість патріотів - покидьків, які або грабували Україну або сміялися з неї! Коли люди, які прожили тридцять років в державі і не знають державної мови, ще й вимагають право говорити мовою ворога, бо "так удобнєє"! Коли народ йде до московської церкви, яка називає війну проти України "священною" та освячує вбивць і їхню зброю на цю війну!!!

Ігорю вже назавжди буде 29!!! Дуже хочеться вірити, що колись таки взнаємо всю правду і про 31 серпня 2015 року і про 5 липня 2023 і хто за цим стоїть!!! Але не за цієї влади...".

Ветеранка і журналістка Валерія Бурлакова у день загибелі Ігоря Гуменюка написала:

"Ігор Гуменюк загинув у Шевченківському суді.

Люди швидко все забувають - хто такий Тарас Чорновіл забули, що казати про якихось ветеранів у СІЗО. То я нагадаю трішечки. Ігор Гуменюк мав всі шанси загинути разом із Небесною Сотнею. Міг загинути у Пісках у 2014-2015 у складі "Січі". Не загинув. Далі хотів переводитися з "Січі", яку вивели, у "Карпатську Січ", яка тоді залишалася на передовій у складі 93 ОМБр. Але не перевівся: сталося 31 серпня 2015 року, вибух під Радою. Загинули нацгвардійці.

(Нагадаю: ВР тоді турбувалася про особливий статус Донбасу)

Далі Ігоря Гуменюка вісім років судили. Ви можете думати, що ту гранату кинув не він. Можете кричати, що абсолютно точно знаєте - він, він. І у ЗМІ можна знайти впевнені "кинув", "вбив", "втік". Але один-єдиний факт залишається фактом: вісім років вироку не було.

У Ігоря з 2014 року був позивний Дубенко.

Дубенко - це прізвище, під яким ОУНівець Микола Лемик записався на прийом до радянського консула. Під час тієї розмови Микола вихопив із внутрішньої кишені пістолет і зі словами: "... за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Украї­ні, за всі знущання…" застрелив консула. Потім поранив одного з охоронців, дочекався польську поліцію і здався їй. "Це було обов’язковою умовою плану: не дати себе вбити охороні, щоб мати змогу свідчити в суді".

У 1939 році, коли нацисти напали на Польщу, і політичних в'язнів пересилали, Дубенко/Лемик зміг втекти. І зміг боротися далі.

Ігор втекти не зміг. Не знаю, чи планував. Не знаю, що саме планував...

Але - чомусь його винуватість довести так і не змогли.

Але - він був чудовим бійцем, і міг би бути корисним на фронті, якби йому - досвідчений людині, провину якою не довели за десятиліття - дали змогу туди повернутися.

Дуже шкода, що все так. Побачимося".

Земляки - про Ігоря Гуменюка з нагоди його 30-річчя

"Сьогодні свій 30-й день народження мав би відзначити Гуменюк Ігор Володимирович, уродженець села Жабинці.

Ігор був ідейною людиною. Для нього боротьба за Україну була не просто пафосними висловлюваннями. З початком подій Євромайдану пішов виборювати волю і справедливість для своєї країни. Брав активну участь у мітингах, пізніше став добровольцем батальйону "Січ".

"Він був сміливим бійцем", - відгукувалися про Ігора знайомі з інших добровольчих батальонів.

Навіки 29...

Вічна пам'ять борцю за правду і свободу на рідній землі...

Щирі співчуття родині...", - зазначається у дописі Гуківського центру культури, дозвілля і спорту.

Використані фото з Facebook Володимира Гуменюка.

Стежте за новинами в Telegram. 

Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. 

Читайте нас на Google News.