“Наше ментальне здоров'я не менш важливе, ніж фізичне”: як у Кривому Розі психологиня підтримує військових, їх родини та ВПО, - ФОТО

У Кривому Розі ГО Об’єднання відповідальних громадян створює Простір відновлення військових і цивільних “ГАРТ”. Унікальний проєкт реалізується завдяки небайдужим українцям з різних міст нашої країни, а також благодійникам з усього світу. Поки в приміщенні йдуть ремонтні роботи, спеціалісти з психологічної реабілітації, які працюватимуть в Просторі, підвищують рівень кваліфікації, вивчають досвід українських та закордонних реабілітаційних центрів, а також проводять заходи для підтримки ментального здоров’я військових, їх родин, ВПО та усіх, хто потребує допомоги психологів.

Координаторка запуску служби психологічної реабілітації Простору відновлення військових і цивільних “ГАРТ” Євгенія Журавель розповіла, як з 2022 року допомагала військовим, підтримувала ВПО та який досвід реабілітаційних центрів Ізраїлю та США планує втілювати у Кривому Розі. Крім того, пані Євгенія дала кілька цінних порад для збереження свого ментального здоров’я та поділилась кількома техніками, щоб бути в ресурсі та мати змогу допомагати Силам оборони здобувати Перемогу над окупантом.

Євгенія Журавель розповіла, з чого почався її волонтерський досвід, який привів її в ГАРТ.

“У 2022 році мій племінник пішов у військо. І я, як близька людина, небайдужа громадянка України, почала йому допомагати. Ми усі пам'ятаємо ці перші дні, тижні та місяці, коли ми всі активно включались. Збирали кошти або речі для наших військових. От і я теж включилась”.

Євгенія з племінником 

Коли підрозділ, в якому служив племінник, попросив допомогти з закупівлею машини для медиків, Євгенія Журавель зрозуміла, що її можливостей не вистачить, тож почала звертатись в різні фонди та організації. Таким чином пані Євгенія вийшла на КГЦ “Шелтер+”, про який знала до цього, і на Юлія Морозова. Саме він тоді допоміг з придбанням цієї автівки.

“Це виявився справжній реанімобіль, "нафарширований" усім необхідним. Мадяр (позивний начмєда) буквально плакав від того, що бачив, бо до цього у них були старі радянські машини - напівполамані, які вони ремонтували. А це була сучасна машина. Волонтери потім її перефарбували у захисні кольори, і вона ще донедавна була на службі. Як зараз - невідомо, я втратила зв'язок із цим підрозділом”.

Той самий реанемобіль

По дорозі до військових, волонтери спілкувались і Юлій Морозов дізнався, що Євгенія Журавель - психологиня і на той момент на волонтерських засадах працювала з тими людьми, які потребували психологічної допомоги.

За деякий час Юлій Морозов написав пані Євгенії і запитав, чи може вона надавати допомогу внутрішньо переміщеним особам, які дуже активно тоді із півдня країни приїжджали до нас в місто, рятуючись від війни, рятуючись від окупації.

“Люди звертались за допомогою в “Шелтер+”, де надавали багато гуманітарної допомоги. Але, окрім їжі, житла, речей - людям потрібна була психологічна допомога, тому що вони пережили такий складний і жахливий досвід. Ясна річ, я зголосилась і ми почали проводити групи психологічної допомоги для внутрішньо переміщених осіб”.

Паралельно розвивалася історія з ГАРТом, який переорієнтували на простір відновлення. Коли були видні хороші результати від роботи груп психологічної підтримки, що люди потроху заспокоювалися, адаптувалися, трошечки знижався рівень напруги, пані Євгенію запросили в ГАРТ розбудовувати службу психологічної реабілітації.

ГАРТ - це ідея на перспективу

“Зараз багато наших захисників отримують пошкодження. Це можуть бути видимі поранення - травми фізичні, або невидимі рани - психологічні травми. Або і те, і інше водночас. І коли вони повертаються - ми маємо їм допомогти. Це наш обов'язок, наш борг, наша честь. Часто їхні поранення ще і перешкоджають у подальшій соціалізації. Тобто, вони можуть втратити роботу або працездатність, вони можуть втратити здатність комунікувати з людьми, як спілкувались раніше, до служби. І от першочергова ідея - це допомогти нашим захисникам відновитися фізично, психологічно, і допомогти їм соціалізуватися в суспільстві після воєнного досвіду. Але війна шкодить не тільки військовим. У нас багато цивільних, що зазнали травмування внаслідок обстрілів, або можуть мати психологічні проблеми внаслідок досвіду перебування в окупації, наприклад”.

Пані Євгенія зазначила, що потреба в ГАРТі не зникне навіть після нашої перемоги, адже залишиться побутове травмування, авто або природні катастрофи, і буде потрібна реабілітація і фізична, і психологічна.

“Тому ГАРТ - це свого роду ідея на перспективу, бо реабілітація потрібна завжди, просто зараз вона дуже- дуже -потрібна, як ніколи раніше”.

В межах служби психологічної реабілітації в ГАРТі планується надавати допомогу, в першу чергу, військовим і ветеранам, нашим захисникам.

“У цих людей є сім'ї. І досвід, який переживають військові, впливає на родину в першу чергу. Як я вже згадувала, все цивільне населення так чи інакше відчуває негативні наслідки впливу війни. І допомоги потребують, на мій суб'єктивний погляд, всі громадяни України. Всі, хто залишався. Всі, хто виїхав і повернувся в Україну. Тому ми будемо надавати допомогу військовим ветеранам, обов'язково - їх родинам, обов'язково - громадянам, які тимчасово переїхали до нашого міста і всім, хто буде цього потребувати. Тобто, ми “покриємо” всі категорії населення”.

Вивчення досвіду кращих реабілітаційних центрів

“Ми з командою говорили, що хочемо запозичити досвід реабілітації передових країн світу. А це - Ізраїль і США. У першу чергу тому, що вони знають, що таке досвід війни. Ми шукали можливості, аби в них повчитися”, - зазначає пані Євгенія.

Спочатку команда ГАРТу поїхала до Ізраїлю, щоб побачити як працюють їх реабілітаційні центри, як працюють їхні програми відновлення.

Українсько-Ізраїльська делегація

“Цікаво, що там не розділяють військових і цивільних. Тобто, заклади для реабілітації - одні й ті ж. Але для військових є дуже круті простори, їх можна назвати клубами, - от туди потрапляють тільки військові. Потрібно бути членом цього клубу, вносити символічні внески, і ти матимеш доступ до всіх послуг, яких потребуєш, а перелік там немалий”.

Пані Євгенія зазначила, що завдяки тому, що всі громадяни проходять строкову службу, там військові і цивільні більш поєднані між собою.

Сертифікована українська делегація, Ізраїль

Найбільше Євгенії Журавель сподобалось, що коли людина військова чи цивільна проходить реабілітацію в медичному закладі, її родина також отримує допомогу і це родина не тільки юридична, це можуть бути близькі люди, друзі, партнери, навіть якщо вони в неофіційних стосунках.

“Це робиться для того, щоб, по-перше, допомогти цим близьким людям, близькому оточенню пережити цю ситуацію і для того, щоб після повернення у своє оточення, додому, продовжувати допомагати людині реабілітуватися. Тобто, реабілітація не закінчується в стінах реабілітаційного закладу. І ще, в них немає обмежень по часу. Дуже цінна фраза, яку я почула: реабілітація триває стільки, скільки потрібно.

Крім цього, поки людина ще знаходиться в реабілітаційному закладі, вдома роблять все необхідне, щоб цій людині було зручніше. Наприклад, розширюють дверний проріз, роблять пандус, облаштовують ванну кімнату, і роблять це заздалегідь.

Після вивчення досвіду Ізраїлю, пані Євгенія з командою ГАРТу побували у провідних реабілітаційних закладах України - у Києві, Львові та Луцьку. З київським центром “Лісова поляна” навіть підписали меморандум про співпрацю.

“Саме в них реабілітація військових та ветеранів реалізована так, як я собі уявляла - масштабно і комплексно, за біопсихосоціальною моделлю. Там відбувається одразу і фізична, і психологічна, і соціальна реабілітація”.

Нещодавно пані Євгенія повернулась з колегами по ГАРТу з США, де дізнавалась про місцевий досвід реабілітації військових.

Медичний центр Чарльза Джорджа для ветеранів у Ешвіллі, США

“Було дуже цінно повчитися в них. Ми мали нагоду на власні очі побачити як реалізується психологічна, фізична і соціальна реабілітація саме для військових і ветеранів. Для них створені окремі заклади, існують окремі організації, які ними опікуються, тому що досвід війни множинний для Сполучених Штатів і дуже різний. Ми спілкувалися з ветеранськими організаціями, побували в закладах реабілітації і мали нагоду побачити як ця система працює”.

Зустріч з ветеранами, США

Пані Євгенія додала, що і в Ізраїлі, і в Америці вони з командою відчули дуже велику підтримку:

“Нам буквально говорили “Ви не одні, ми вас підтримуємо, ми вам допоможемо”. І це дуже важливо, тому що Україна тепер не бореться наодинці, тепер є можливість отримати цю підтримку. У нас є можливість своєю перемогою поставити крапку в цій багатосотрічній історії знищення українського народу росыянами”.

Допомога, яка вже надається і має результат

Поки йде розбудова ГАРТу, разом з Громадською організацією Об'єднання відповідальних громадян пані Євгенія реалізувала кілька проєктів з надання психологічної допомоги тим категоріям населення, які цього найбільш потребують - військові та ветерани, їхні родини, тимчасово переміщені особи і цивільні, які не підпадають під жодну з цих категорій, але які відчувають на собі негативний вплив війни.

“Ми проводимо різні заходи з надання психологічної допомоги - індивідуальні та групові. Ми проводили групи для тимчасового переміщених осіб для того, щоб допомогти їм адаптуватися, впоратися з тим досвідом, який вони пережили, коли були вимушені виїхати і прилаштуватись до нових умов в нашому місті. Ми проводимо ряд психоедукаційних заходів на різні теми - наприклад, як допомогти собі або близькій людині, якщо вона знаходиться в стані стресу, чи в стані шоку”.

Євгенія Журавель додала, що ми маємо формувати культуру спілкування військових і цивільних, тому що досвід різний у цих категорій і це може викликати непорозуміння в комунікації, але ми маємо це приймати і докладати зусиль, щоб цю комунікацію налагоджувати.

“Для військових ми також проводимо психоедукативну роботу і вона переважно стосується таких тем, як бойовий стрес, як він відчувається, як його опанувати, як себе контролювати в умовах бою, а також які про його наслідки. Це можуть бути, наприклад, розлади сну, або якісь страхи, тривоги, або якісь фізичні симптоми. Якщо знати, як працює твій організм, як він реагує на бойовий стрес, то можна запобігти цим наслідкам”.

Семінар для військових

Особливий напрям діяльності - це “Коло підтримки”. Так називається спільнота тих людей, які долучалися до якихось їхніх активностей - психологічні індивідуальні, групові консультації, психоедукаційні заходи, юридична допомога, гуманітарна допомога. Ці люди можуть об'єднатися і відчувати себе частиною певної спільноти, спілкуватися між собою, це дуже цінно для тих, хто приїхав до нашого міста і в них не так багато тут знайомих. За словами пані Євгенії, містянам це теж важливо, тому що всім нам потрібна зараз підтримка і збираючись разом, проводячи час з користю, ми ще й допомагаємо один одному тим, що от підтримуємо своєю присутністю, ділимося своїми історіями, ділимося своїми переживаннями, ділимося своїми успіхами і це саме по собі є терапевтичним.

Зустріч групи психологічної підтримки

“Я постійно зустрічаю людей, яких бачила на початку повномасштабної війни у групах для ВПО. Тобто, це ті люди, які тікали від війни, рятувались з окупації - мешканці Маріуполя та Херсона, жителі Херсонської, Луганської та Донецької областей. І я бачу зміни, які відбулися у них - і вони на краще, що дуже мене тішить. Більшість людей, які приходять до нас, з нами і лишаються. Ми далі спілкуємось, підтримуємо одне одного - це ком’юніті. І ми хочемо, щоб люди, які потребують підтримки - звертались до нас, щоб пам’ятали, що просити про допомогу та отримувати її - це про силу та зрілість. Одна із моїх особистих та професійних місій - це поширювати, “нормалізувати” цю допомогу серед нашого населення, і щоб люди зверталися за цією допомогою не тоді, коли вже “припече”, а заздалегідь. Для того, щоб підтримувати нормальний якісний рівень свого життя. Тому ми хотіли би залучити якомога більше людей, щоб вони знали куди можна звертатися, щоб вони дізналися про нас, щоб розуміли, що туди вони можуть прийти і отримати кваліфіковану допомогу і підтримку”.

Група психологічної підтримки для ВПО

За словами пані Євгенії, люди після отримання допомоги та відчувши підтримку від ОВГ та “Шелтер+”, з ними залишаються і вона бачить ці зміни.

“Я бачу, як ці люди, які тікали від війни, тепер адаптувалися в місті, знайшли роботу, знайшли школи для дітей, вони знайшли зайнятість і діяльність, вони обовёязково включаються на допомогу війську, вони включаються на допомогу нам. Серед тих людей, які прийшли на проєкти, багато людей волонтерять тепер з Об'єднанням Відповідальних Громадян і, в тому числі на користь ГАРТу”.

Пані Євгенія поділилась історією про свою подругу та колегу, яка виїхала з родиною із Маріуполя.

“Вона одна із перших, з ким я познайомилась в групі і вона тепер з нами працює на проєктах, надає психологічну допомогу. Наприклад, вона була з нами в Нововоронцовській ОТГ, куди ми їздили надавати людям юридичну, психологічну допомогу. І частинка проєкту ще була по відбудові. І це вражає, це надихає”.

Євгенія Журавель підкреслила, що позитивні зміни в житті та самопочутті людей відбуваються не тільки через її допомогу.

“Допомога - це така опора, на яку людина може спертися, але те, що вона має успіх у відновленні, що вона адаптується, що вона покращує якість свого життя, це її внутрішні можливості. Ми можемо дати людині поштовх, але все інше - це результат докладених людиною зусиль. І тому надцінно бачити, коли люди адаптуються і нормалізують своє життя після таких надзвичайних змін”.

Зустріч групи психологічної підтримки для родин військових

Євгенія Журавель зазначила, що вони також проводять тренінги з навичок самопідтримки, щоб людина не просто зверталася до них за допомогою, а щоб вчилася допомагати собі самостійно, тому що психологічна допомога це така повсякденна кропітка робота.

“Як ми себе фізично кожного дня підтримуємо, так само ми маємо піклуватися і про своє психічне здоров'я”.

Важливо зазначити, що вся допомога, яку надає пані Євгенія та її команда, є абсолютно безкоштовною для всіх, хто звертається.

Що робити, щоб триматись? - рекомендації психологині

“Це те, що я говорю всім клієнтам, всім знайомим і навіть періодично собі в дзеркальце, тому що я теж людина і теж можу “випадати” через якісь події, обставини. Особливість нашого життя зараз - воно непередбачуване і має підвищені ризики, постійний наплив шокуючої інформації, тобто весь час щось нас може вибивати з контексту нашого життя. Для того, щоб собі допомогти жити зараз, в часи невизначеності, перше, що треба робити постійно - відновлювати певний розклад життя, повертатися до того, що ми можемо спланувати, на що ми можемо впливати. Наприклад, є три основні речі, на які потрібно в першу чергу звернути увагу, докласти зусиль для того, щоб їх налаштувати і ніякі техніки не спрацюють або будуть погано працювати, якщо не налаштована ця “база”.

Перш за все, нам усім необхідно повноцінно висипатися. Якщо наш сон був недостанім - ми відчуваємо себе психологічно та фізично гірше, більше тривожимось, і гостріше реагуємо на якісь події. Тривалість продуктивного сну - у середньому не менше 7,5-8 годин на добу (бажано, безперервно). Якщо вас розбудила тривога, і ви не “доспали норму”, спробуйте доспати наступного дня.

“Мені життя під час війни трошки нагадує немов би ми будуємо будинок під час землетрусу. Тобто, ми склали частину конструкції, потім струснуло і все розвалило, але нам потрібно будувати. От десь так до цього треба ставитися, що потрібно повертатися, тому що це потрібно вам, а тому намагайтеся висинатися і спати повноцінно. Показник якості сну це те, що ви зранку відчуваєте сили в собі, не гарний настрій, а бадьорість, енергію, достатньо сил для того, щоб жити цей день. Якщо ви відчуваєте якусь розбитість, знесилення, але ви спали достатньо при цьому, то це говорить про те, що потрібно звернутися до сімейного лікаря, для того, щоб з'ясувати що впливає на якість вашого сну”.

Друге - потрібно харчуватися регулярно, повноцінно і бажано різноманітно. Їжа - це наша енергія, їжа - це наше задоволення. А ці речі потрібні нам зараз, тому що довкола дуже багато стресу, треба якось це компенсувати, але не заїдати. Їжа має приносити задоволення, але головне - їжа має постачати потрібні мікро- і макроелементи, на яких функціонує наш організм. Якщо організм не доспав і не доїв, від цього організм теж може стресувати.

І третє - це фізична активність. Це не обов'язково має бути спорт, тому що слово “спорт” у декого може викликати напруження і якесь зобов'язання.Це має бути та фізична активність, яка вам подобається і яка вам підходить (прогулянки, плавання, активні ігри та інше).

“Це такі три ніжки, на яких конструкція “наше життя” може більш-менш стійко триматися, але я пропоную ще четверту. І це про задоволення. Тобто, знаходьте в кожному дні щось, що вам доставляє задоволення. Це може бути ваша діяльність, хобі, спілкування з іншими людьми, волонтерство. До речі, допомога комусь дуже сильно допомагає вам. Будь-що, від чого ви отримуєте задоволення, бажано, щоб це було багато джерел і отут можу дати техніку”.

Необхідно взяти аркуш паперу і написати всі маленькі великі фінансово затратні і не затратні справи, у яких ви можете або самостійно перебувати, або вам потрібен хтось іще. Тобто, у вас має вийти перелік із багатьох різних активностей, діяльностей, справ, які вам приносять задоволення. Це може бути смачний сніданок або вранішня кава, це може бути прогулянка у парку з друзями, це може бути якийсь захід, який ви проведете для когось, тобто якомога більше і кожного дня із цього списку щось робіть. До речі, будь-яка арт діяльність, будь-який дотик до мистецтва, він терапевтичний. Кожного дня робіть якомога більше цього, тому що нам потрібно себе наповнювати і балансувати і з оцими рівнем гормонів стресу, який у нас на зараз надмірний.

“Є ще одна техніка, яку я би радила зробити. Зараз багато людей відчувають таке знесилення, виснаження, втому. Є речі в нашому житті, які витрачають нашу енергію або які наповнюють нас енергією. Вам потрібно зробити ревізію. Знову беремо аркуш, поділяємо на дві частинки, на одній частинці пишемо джерела витрат ресурсів або життєвої енергії, а на іншій частинці - джерела поповнення енергії. Після того, як ви напишете, зробіть ревізію, чи можете ви скоротити джерела цих витрат та щось поставити на паузу, відкласти, чогось позбутися. Також виписуєте те, що вас наповнює енергією і починаєте робити це частіше”.

Пані Євгенія зазначила, що треба дослухатись до свого організму і за потреби своєчасно звернутися за допомогою фахівця. Це може бути сімейний лікар, психолог, невролог або психіатр, якщо це потрібно. Чим раніше ви отримаєте допомогу, тим скоріше ви собі допоможете і повернетеся до свого звичного життя.

“Нумо змінювати, покращувати культуру допомоги собі і звертатися за допомогою не тільки коли ви фізично захворіли, а і тоді, коли ви відчуваєте якісь психологічні труднощі. Тому що наше ментальне здоров'я воно не менш важливе, ніж фізичне. Насправді, фізичне легше побачити, але складнощі в нашій психіці, в нашому психічному здоров'ї ми можемо побачити через відчуття, навчившись прислухатися до себе, піклуватися про себе, відчуваючи себе як цінну людину, як людину, про яку ви хочете піклуватися і людину, з якою ви проживете все життя від першого до останнього дня. Бажано, щоб це життя було хороше, щоб ці стосунки із собою були приємні, комфортні і це те, на що ви можете повпливати. Це те, що дасть обов'язково результат і допоможе вам витримати, вистояти і зберегти своє фізичне і психічне здоров'я у такі складні часи війни.

Журналістка - Тетяна Якушевська 

Редакторка - Світлана Романенко