Науковиця з Кривого Рогу з колегами опинились у епіцентрі плагіатного скандалу, - ФОТО

Наталя Романець, науковиця з Кривого Рогу, дослідниця теми Голодомору, опинилася в епіцентрі скандалу, пов'язаного з плагіатом. Результатами багаторічної науково-дослідницької роботи нашої землячки та деяких її колег - дослідників теми Голодомору були використані іншим науковцем у недоброчесний спосіб.

Про це розповіла пані Наталя Романець у коментарі нашій кореспондентці.

Як пояснила пані Наталя, видавництво "Віхола" видало книжку кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Музея української діаспори Віталія Огієнка «Голодомор. Історія неусвідомленої травми» на 600 сторінок. У цій книжці автор використовує результати досліджень своїх колег-науковців - встановлені ними факти, статистику, зроблені на основі вивчення архівних документів висновки тощо, не застосовуючи належним чином посилань на чужі праці. Намагання достукатись до автора не публічно не мали успіху, тож дискусія про плагіат перейшла у публічну площину.

"Загалом ми, дослідники Голодомору, знаємо один одного - якщо не особисто знайомі, то знаємо про роботу один одного. Відповідно знаємо, у якій сфері цієї проблематики спеціалізується певний науковець. Коли ж "Віхола" анонсувала вихід книги Віталія Огієнка, я здивувалась появі цієї книги у даного автора. На той момент я ще не знала, яким буде формат книги, однак йшлося про 600 сторінок тексту. Водночас мені відомо лише про одну статтю Огієнка, яка була присвячена морально-психологічним наслідкам Голодомору. А треба розуміти, що перед тим, як людина видає монографію (власне так і я робила), вона спочатку активно публікується. Тобто, виходять її статті у різних журналах, у різних збірках наукових статей, вона бере активну участь у наукових конференціях. І власне за цими публікаціями, за цією роботою ти бачиш, як вона досліджує тему. Згодом видається книга, яка фактично вміщає статті, котрі з'являлись у науковця на певних етепах досліджень проблематики. Якщо ж говорити про роботу Огієнка, то такого процесу не спостерігалося. Фактично була одна велика публікація, як згодом з'ясувалося, важливу роль у її редагуванні відіграла Оксана Кісь. Тож анонс книги Віталія Огієнка про Голодомор мене заінтригував", - розповідає Наталя Романець.

Потримати в руках книгу і погортати її сторінки науковиця змогла у червні, коли побувала на конференції у Києві. Віталій Огієнко подарував один примірник книги Людмилі Гриневич (докторка історичних наук, дослідниця Голодомору - ред.). Гортаючи сторінки, пані Наталя звернула увагу на те, що у ній є окремий розділ, присвячений "Закону про 5 колосків". Сама ж вона у 2011 році написала величезну статтю про особливості застосвання цього закону в Україні.

Фото з Facebook-сторінки Віталія Огієнка

"Відкривши цей розділ, я побачила, що по суті це - списана моя стаття. Оскільки я детально цим замалась, у мене є велика стаття, є розділ у монографії і розділ у моїй докторській дисертації, у якій я досліджувала, як застосовувався "Закон про 5 колосків" під час хлібозаготівельної кампанії 1932 - 1933 років а також у наступний період. Там є цитати документів, які я знайшла в архівах. Чесно кажучи, мене ще тоді це пересмикнуло. Далі ще відкриваю книгу на іншій сторінці і, як навмисно, потрапляю на цитату з документу, який я знайшла в архіві і згодом використовувала, пояснюючи, що відбувалось під час хлібозаготівельної компанії, а саме: люди, передусім одноосібники, почали масово тікати з сіл, оскільки вони не могли виконати хлібозаготівельні плани і розуміли, що їх за це репресують. Цитатами з документів я показала, як порожніли села...

Тоді, у червні, я записала сторінки, вирішивши, що повернуся додому і згодом знайду цю книгу у якійсь з книгарень, сфотографую ці сторінки і зможу їх порівняти ретельніше. Хоча мене ця ситуація обурила, адже я свій текст знаю", - пригадує Наталя Романець початок історії про викриття плагіату.

Згодом, після спілкування з колегами, науковиця дізналась, що не самотня у ситуації, яка склалася. Свої науково - дослідницькі напрацювання у книзі знайшли Дарія Маттінглі, Оксана Кісь, Ірина Скубій, Тамара Вронська і John Vsetecka.

На фото - Наталя Романець під час презентації збірки документів про Голодомор 1932 - 1933 років

У розмові з нашою кореспонденткою Наталя Романець пояснила важливість проблеми: оскільки у книзі Огієнка немає належним чином зроблених посилань на те, що фрагменти текстів, цитати, статистика, висновки належать авторству інших науковців, згодом, коли ця книга потраплятиме до рук інших фахівців, вони посилатимуться вже на Віталія Огієнка. Таким чином результати інтелектуальної праці одних стануть інтелектуальною власністю іншої людини (бо саме про це недвозначно свідчить значок копірайту на титульній сторінці цієї книжки).

"Це ненормально, - резюмувала історикиня. - Бо ж зрозуміло, що людина, яка системно не працювала в архівах, яка не мала публікацій про хлібозаготівельну кампанію, про репресивні механізми цієї хлібозаготівелної кампанії, про інші недосліджені нею теми, не може сама написати книгу на 600 сторінок. Написання книги на 600 сторінок - це дуже велика праця - роки роботи, коли ти ще й оприлюднюєш проміжні результати своїх наукових досліджень! Тому те, що відбулося, на мій погляд, є показником відвертої недоброчесності, коли людина за рахунок праці інших людей намагається розбудувати свою кар'єру".

Віталій Огієнко на своїй сторінці у Facebook пояснив свою позицію, зазначивши, що його книжка написана у форматі "словника" або "енциклопедії"

"...Якщо б ви читали цю книжку, то побачили б, що всі мої розділи нагадують популярно написану енциклопедичну статтю, обсяг якої може варіюватися, так само як і в будь-яких інших енциклопедіях. Перша робоча назва цього проекту була «Анатомія Голодомору. Словник», але потім ми назву змінили на нинішню, бо на слово «анатомія» Google видає щось медичне.

Було кілька причин, чому я обрав цей формат. По-перше, він відповідав «конденсованому» характеру моїх текстів...

У більшості випадків я намагався уникати надмірної апеляції до тих чи інших юридичних документів, які у величезній кількості продукувала радянська бюрократія, та цифр, які нічого не пояснюють. Я залишаю тут те, що додає до розуміння поняття, процесу, закономірності, явища тощо. Все інше невблаганно вилучаю, щоб не ускладнювати сприйняття, не втрачати фокус і підтримувати читацький інтерес».

Мої тексти – «енциклопедичного» формату, вони короткі, узагальнюючі, спрощені, написані доступною мовою ДЛЯ ЗВИЧАЙНИХ ЛЮДЕЙ, в яких я вилучив все зайве, що на мою думку не сприяє меті пояснення. Моя мета – писати коротко і влучно як в енциклопедії.

По-друге, як я пишу у передмові «формат словника надав проєкту й наукової солідності, тож тепер книжка може зацікавити і фахівців».

По-третє, цей формат дозволяв мені вирішити проблему із посиланнями. Бо вже тоді книжка досягала 600 сторінок, а із підсторінковими або прикінцевими посиланнями їх було б 700. Оскільки, це популярний проект, то навіщо його загромаджувати непотрібними для людей посиланнями, які їм нічого не говорять. Чому їх не замінити на список літератури під текстом кожної статті цього словника, бо по факту це і є СЛОВНИК?

Віталій Огієнко та Дарія Маттінглі на колажі zmina.info

Тепер давайте дамо відповідь на питання про те як посилаються у «словниках» та «енциклопедіях»?

Підсторінкові і прикінцеві посилання там не ставляться, бо це зручно та й непотрібно в енциклопедіях.

Пишеться авторський текст, а під цим текстом розміщується список літератури і джерел, на основі яких цей текст написаний і з яких МОЖНА ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ.

З цього слідує, що само собою зрозуміло, що текст написаний на основі праць, які містяться у Списку джерел та літератури. Хіба це не так? Хіба це не само собою зрозуміло?

Хоча цю логіку треба було б пояснити в передмові краще, я це визнаю, беручи до уваги, що навіть ті, які книжку читали, цей підхід не зрозуміли, бо потім долучилися до моєї критики.

До речі цю ідею із «словником» мені підкинув геніальний «Хозарський словник» Мілорада Павича.

Я думаю для всіх зрозуміло тепер, що формат "словника" було моїм свідомим рішенням у цьому проекті. Отже про намір плагіатити не йдеться.

Моє питання- чому він не має права на існування у популярному проекті?

Адже словник - це науковий формат такий самий як монографія, який ви мені приписуєте?".

"Зрозуміло, що більша частина цієї праці – компілятивна. Мої критики закидають мені, що мій текст – це спрощена версія їхніх наукових праць. Звичайно, адже це мета цієї книги. Я використовую праці інших авторів, виділяю найважливіше в них, та популярно переказую, намагаючись стиснути їх до 4-5 сторінок. Ба більше я їх осучаснюю, роблю зрозумілішими для людей, але намагаюся не втратити глибини", - пояснює Огієнко в коментарях у обговоренні теми з плагіатом.

Наталя Романець вважає "стратегію захисту", обрану Огієнком, недолугою. В анотації книги жанр не визначений. Однак, каже вона, це не словник. Словник має іншу структуру, має менше сторінок і зміст розкривається короткими текстами і визначеннями. У книзі ж Огієнка містяться розділи і по 10, і по 12 сторінок.

"Він зайняв таку захисну позицію, мовляв, намагаюся донести популярно, стараюся для народу, а на мене ці тітки - науковиці накинулися... Вони не хотять займатися популяризаторством. Стосовно популяризаторства зауважу, що у мене є дві науково-популярних книги, я провела масу відкритих лекцій, презентаій, підготувала виставку. Упродовж життя я постійно популяризую результати своїх досліджень. Але порівнюючи свої "непопулярні" тексти з "популярними" текстами Огієнка, я вважаю, що мої тексти абсолютно не потребували його обробки, адже написані просто і популярно. Тож не потребують його "осучаснення".

Скріншоти, оприлюднені Наталею Романець

Читайте також: "Поки люди не знатимуть правду, вони згадуватимуть "ковбасу по 2.2": у Кривому Розі проходить виставка про Голодомор (ФОТО, ВІДЕО).

Читайте також: "Геть радянську владу!": у Кривому Розі відкрилася виставка про історію опору насильницької колективізації на Дніпропетровщині, - ФОТО, ВІДЕО.

Читайте також: У Центральній бібліотеці Кривого Рогу презентували унікальну збірку документів про Голодомор 1932 – 1933 років, - ФОТО, ВІДЕО.

Читайте також: Хлібозаготівля 1931 - 1933 на Дніпропетровщині через зґвалтування дитини: механізми Голодомору та окупації - нічого не змінилося, - ВІДЕО ПРЕЗЕНТАЦІЯ.

Наукова співробітниця Талліннського університету, професорка Ніжинського державного університету імені Гоголя Валентина Хархун під дописам з поясненнями Віталія Огієнка залишила такий коментар:

"Пане Віталію, я не знаю, що мене більше сприкрює, Ваша книжка, яку я придбала і меморіальну частину прочитала (до речі, вона вкрай слабка, Ваші статті були цікавіші), чи Ваші численні дописи з недолугими виправданнями, у яких Ви демонструєте абсолютне незнання засадничих аспектів наукових жанрів, наукпопу зокрема, неетично атакуєте колег звертаннями до тем Голодомору та російсько-української війни, не аргументовано включаєте питання «академічної свободи» у звинувачення в плагіаті. До речі, «Хозарський словник» - це художня література, якщо Ви раптом не знали (Ви долучаєте його до розмови про науковий текст). Мені дуже прикро, бо я вважала Вас чудовим науковцем, який вивчає памʼять про Голодомор».

Додамо, що цей скандал з плагіатом активно публічно обговорюється науковцями. І саме у цьому обговоренні дехто вбачає користь для наукової спільноти. Так, Дарія Маттінглі у Facebook зазначила, що

"саме публічне обговорення проблеми (потурання) плагіату та відверта розмова про його нейприйнятність покаже новому поколінню українських вчених неприпустимість таких практик. Можливо, це з часом підточить саму систему".

Врешті видавництво "Віхола" заявило про припинення продажу книги Віталія Огієнка «Голодомор. Історія неусвідомленої травми» до вирішення претензій щодо тексту та звинувачень у плагіаті між автором та науковцями.

А за словами історикині з Кривого Рогу Наталі Романець, цивілізованим і прийнятним способом вирішення ситуації, яка склалась, є зняття автором книги з продажу і вибачення перед колегами, праця яких була використана нечесно.

Також про позицію докторки історичних наук, доцентки, провідної наукової співробітниці відділу дослідження Голодомору та штучних масових голодів Національного музею Голодомору-геноциду, професорки кафедри історії Криворізького державного педагогічного університету Наталі Романець та її колег можна дізнатися зі статті "Страсті за плагіатом і "оригінальним форматом", яка нещодавно опублікована у міжнародному інтелектуальному часописі "Україна модерна".

Читайте також: Прощавай, homo soveticus! Як дослідження Голодомору змінило професора з Кривого Рогу, - ФОТО.

Читайте також: Вийшла друком книга криворізької науковиці Наталі Романець про механізми творення Голодомору на Дніпропетровщині, - як ПРИДБАТИ.

Читайте також: У Музеї Голодомору криворізька науковиця презентувала книгу «Механізми творення Голодомору: хлібозаготівельні кампанії 1931–1933 рр. на Дніпропетровщині», - ФОТО.

Читайте також: "Україна в епоху Голодомору: влада, опір ідентичність": криворізька історикиня на міжнародному форумі розповіла про "волинки" на Дніпропетровщині, - ФОТО.

Світлана Романенко

Стежте за новинами в Telegram. 

Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook. 

Читайте нас на Google News.

Скріншоти обговорень з Facebook - сторінок Наталі Романець та Віталія Огієнка