Фото Генштабу ЗСУ
На Покровському напрямку тривалий час точаться запеклі бої. Попереду - також запеклі бої. Але місцевість, де ворогу було легше наступати, пройдено. Далі - місцевість, де нашим військам легше організувати оборону. Отож очікуються потужні лобові атаки росіян.
Про те, чому так складно на Покровському напрямку і про шанси втримати Покровськ пише воєнкор Богдан Мирошников.
Пряма мова:
Станом на зараз (15 - та година 17 серпня - ред.) , ворог мав успіхи на наступних ділянках:
- Окупував Желанне та Орлівку (П), близький до окупації Журавки там же;
- 200 м на південно-східних околицях Гродівки (П);
- 200 м південніше Новоселівки 1-ї (П);
- 100 м у Карлівці (П);
- 300 м у бік Новоторецького (П);
- 600 м у бік Миколаївки (П), включно з половиною села;
- 200 м у Георгіївці (Курахівський);
- 100 м у Парасковіївці (Кур);
- 100 м на околицях Костянтинівки (Кур);
- 100 м у напрямку Водяного (Вугл);
- додатково 200 м західніше Залізного (Т);
- 300 м західніше Північного в лобову на Торецьк;
- 100 м у напрямку Пантелеймонівки (Т);
- 100 м у західній та 300 м у централтній частині Нью Йорка (Т);
- 100 м північніше Калинівки (Ч).
Всі ці успіхи окупанта відбулися не за один день.
Також:
- Окупант не припиняє докладати зусиль по сточуванню свого особового складу у лобових атаках на Нью Йорк, Гродівку, Часік та у напрямку Торецька.
- У Красногорівці ворог пересік р. Лозова на півночі міста, тепер вся північно-західна частина під загрозою.
Раніше ворог окупував більшу частину Невельського, що загрожує просування ворога через пустоту аж до Гірника.
На інших ділянках фронту переважно без змін.
Так, на покровському напрямку дуже складно.
Останні 10 місяців там пекло.
Зараз ворог потихеньку впирається в укріплені міста - Новогродівку та Селидове, веде бої за Гродівку.
Місцевість, де неможливо нормально оборонятися, вже переважно закінчилася, і тепер окупант буде вимушений штурмувати в лобову всю агломерацію.
Бо щоб обійти її - також потрібно штурмувати в лобову.
Коли ворог в 10 км від Покровська - це звучить неприємно та страшнувато, але ось ці 10 км - це густозаселена місцевість з промками.
А лобові атаки такої агломерації коштуватимуть окупантам дуже дорого при незрозумілому очікуваному результаті.
Я вже писав детальний аналіз того, що відбувається на напрямку. Не бачу сенсу ще раз розписувати на тисячі слів одне й те саме.
Додам тільки те, що шанси втримати Покровськ як були 50/50, так і залишилися.
Я дуже прошу не применшувати звитяг наших воїнів на курському напрямку та не знецінювати їх важку роботу!
Це саме те, чого добивається ворог.
Ніхто не забув ні за Покровськ, ні за Торецьк, ні за Часік.
Вплив операції на Курщині буде видно за кілька місяців, і це саме те, що може дати нам шанс перехопити стратегічну ініціативу!
Богдан Мирошников - про те, чому ж так складно на Покровському напрямку та чому ворог там все ще просувається?
Частина 1.
Звичайно, на фоні наступу в КурНР про це ніхто не забув. Як і за Торецьк, Часік та інші міста Донеччини.
Швидкість просування ворога від Авдіївки була зумовлена не тільки восьмимісячною перервою у допомозі з боку США, а ще й складною географією на цьому напрямку.
На ділянці Авдоса до Мирногорада існує ціла мережа річок, балок та низин, які щільно розташовані одна до одної. Це не дозволяє у повній мірі розгортатися тим, хто обороняється.
Така ситуація від Вугледара і аж до Дружківки по прямій.
Якщо не річка - то балка, якщо не балка - то низини біля 1-2 висот, не більше.
Для прикладу, візьмемо Харківщину та просування ворога там. Вони обрали ділянки між річками Харків, Сіверський Донець та Вовча.
Ось там ширина між річками дозволяє розгорнутися кільком дивізіям, не кажучи вже про підрозділи менше.
Очікувалося, що вони ще будуть намагатися вдарити між Осколом та Сіверським Донцем у тил нашого купʼянського гарнізону, але не змогли.
А там, якраз, ширина між річками така, що можна стратегічне угрупування (!!) розгорнути.
Це будо задля прикладу, як це впливає на ведення оборонних операцій. Повернімося до Донеччини.
Проблема №3. Це особливість заходу Донеччини - компактні промвузли - невеликі промислові містечка в оточенні мереж селищ у передмісті, а за/перед цим - пустоти.
До прикладу, між Новомихайлівкою (агломерація Марʼїнки) та Кураховим - 18 км пустоти.
Між Невельським (донецько-авдіівська агломерація) та Гірником - 14 км пустоти.
Між Очеретиним та Новогродівкою - тільки з десяток селищ та залізниця по прямій.
Між Очеретиним та трасою Покровськ-Констаха тільки 2 села та 4,5 км пустоти за Воздвиженкою.
Між Георгіївкою та Костянтинівкою - 10 км пустоти, між Костянтинівкою та Вугледаром - ще 15 км пустоти.
Тут і ворожого угрупування у 250-300 тисяч з трьох напрямків не потрібно, щоб це можна було захопити за кілька місяців.
А тепер до головного.
Зараз ворог переважно пройшов відносно "легкі" ділянки і вперся у Гродівку, Карлівку та річку Казенний Торець (прикриває трасу Покровськ-Констаха з півдня).
В окупантів залишилося пройти трикутники Невельське-Красногорівка-Гірник, Красногорівка-Георгіївка-Курахівка та величезний квадрат Костянтинівка-Георгіївка-Курахове-Успенівка.
А ще не забуваємо за Вугледар. Це наш правий фланг для всього курахівського-покровського напрямку.
Лівим флангом є Торецьк-Костянтинівка. Де ворог, щоправда, вже вперся у сам Торецьк, але в лобову.
Що ж може бути далі?
Як писав раніше, географія заходу Донеччини на цих напрямках - це компактні промвузли в оточенні пустот.
Пустоти ворог переважно пройшов, тепер він підбирається до боротьби за самі промвузли.
Вже тривають бої у забудові Гродівки та підходів до Торецька.
Надалі ворог буде вимушений атакувати в лобову Новогродівку та сам Торецьк (частково це вже почалося).
Далі там знаходяться Селідове, Гірник та Мирноград.
Казати, що ці вузли не укріплені може тільки той, хто взагалі ніяк не обізнаний із ситуацією.
Там очікуються пекельні бої.
Ворог відчуває серйозні проблеми в економіці, вигрібає старі снаряди по всьому авторитарному світу, вигрібає все, що може їздити з баз зберігання.
Окупант поставив дуже багато на цю операцію.
Я очікував, що бої за Новогродівку будуть вже навесні 2024, після захоплення Авдосу та швидкого просування від Очеретиного.
Цей песимізм не справдився, і бої за Новогродівку були відтерміновані щонайменше на 6-8 місяців.
Час грає саме на нас. Чим довше наші воїни утримують залишки того самого Невельського - села з площею менше 1 кв. км., тим більше часу є на підготовку далі.
До речі, за оборону Невельського слід давати окремі іменні нагороди. Бо село з фактичними розмірами 950 на 750 метрів (!!!!) утримується вже понад 1,5 роки з моменту, коли поруч почала проходити ЛБЗ.
Частина 2. Перспективи.
А тепер уявіть Новогродівку з трьома шахтами в різних частинах міста та залізницею посередині. З щільною багатоповерховою забудовою.
Це вже гратиме на нас. Бо промка - це завжди промка. Тримати можна довго.
Поруч з Новогродівкою - Селидове. Та сама історія, тільки в ще більших масштабах.
І все це ворогу потрібно захопити, тільки щоб з півдня підібратися до Покровська та Мирнограда.
А далі від Селидового - Українськ та Гірник - ще два невеликих шахтарських міста із сумарним населенням до повномасштабного вторгнення у ~25 тисяч чоловік.
Далі - Курахове - ще ~20 тис населеня до 2022 року. І величезна промка вже непрацюючої Курахівської ТЕС.
Я мовчу, що сам Покровськ з Мирноградом (включно з передмістями) - це 100 тисяч населення. Це приблизно як Бахмут та Авдос разом узяті.
Зараз ворог тільки зайшов у Гродівку - немаленьке смт, яке йому доводиться також штурмувати у лобову.
А тепер згадайте бої за Авдос та Бахмут - скільки вони тривали та які сили задіяв ворог (ну і ми також).
Ворогу треба відкриту мобілізацію оголошувати, а також закупитися в ірані та кндр ще на кілька мільйонів снарядів, щоб захопити цю агломерацію.
Покровськ лежить у стратегічний площині та матиме вплив на перебіг всієї війни.
Тому вірогідність його захоплення - 50/50, а можливі ресурси ворога для цього - щонайменше 350-400 тисяч угрупування та 6-7 млн снарядів.
Так, коли ворог стоїть у 10 км від міста - це щонайменше неприємно та загоняє у помиральну яму.
Але треба знати, як з цим жити, боротися та яку відсіч давати.
Впевнений, що наші воїни дадуть таку відсіч, якої ворог ще не бачив.
Але для цього нам потрібно бути єдними та максимально допомагати війську.
Без цих факторів шансів набагато менше.
Ну і треба дати кожному з нас внутрішній бан на споживання інформації від ворожих пропагандонів. А за поширення російських нарративів - потрібна щільна роботи від СБУ, бо кількість корисних ідіотів та ворожої агентури все ще дуже висока.
Впевнений, що все буде Україна та ворога вдасться у підсумку зупинити ще до західних кордонів Донеччини.
Треба вірити у наше військо!
Стежте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News
