Метінвестівці – у гуманітарному русі: ми здатні на більше, ніж знали про себе самі

19 серпня у світі відзначали День гуманітарної допомоги. Зазвичай у цей день люди дякують за працю тим, хто залучений до процесу збору і безоплатної передачі нужденним найпотрібнішого для життя. Віднедавна ця дата стала важливою і для працівників Метінвесту, які за покликом серця та на волонтерських засадах долучилися до гуманітарного руху в країні.

Коли у країну прийшла велика війна, вона занурила усіх нас в іншу реальність. Окупанти, розбиті дороги і міста, тисячі біженців, що рятували свої життя, покинувши усе, що мали, зруйнована логістика постачань… Тоді ж у наші життя прийшло багато нових понять.

«Гуманітарка» - її збором наші люди почали займатися з перших днів війни. До того, як великі потоки гуманітарної допомоги почали надходити до прифронтових регіонів, ми збирали її самі. Спустошували шафи з теплим одягом, постільною білизною, ковдрами, подушками й носили до оперативно організованих гумштабів. Туди ж ішли продуктові запаси, ліки і гігієнічні засоби – усе, що було потрібно переселенцям і вразливим категоріям населення. Працівники відавали молоко, яке отримували на виробництві, й доправляли його до шелтерів, де були розміщені родини з дітьми. У цьому русі були задіяні працівники усіх криворізьких ГЗК.

«На житломасиві Інгулець, до якого майже впритул підступив ворог, був оперативно створений штаб збору гуманітарної допомоги. Багато магазинів тоді закрилося, товарів було обмаль, а до нас цілим потоком приїздили люди з окупованих територій, - розповідає активістка молодіжної організації Інгулецького ГЗК Вероніка ЖУК.

-  Ми, хлопці та дівчата з комбінату, щодня проводили у гумштабі по кілька годин, збираючи та сортуючи речі, продукти, предмети першої потреби. Раніше я ніколи такого не робила, а тут, за підказками старших волонтерів, ми швидко навчилися пакувати повноцінні набори, плести сітки, налагоджувати комунікації з переселеними людьми. Також у перші місяці ми отримували багато замовлень від військових. Намагалися виконати усі. Втоми не відчували, бо розуміли, що наша робота потрібна».

На вирішення більш глобальних гуманітарних потреб українців Метінвест започаткував і реалізовує дотепер гуманітарну ініціативу «Рятуємо життя». У Кривому Розі на базі Центрального ГЗК у межах цього був створений гуманітарний хаб.

У складських приміщеннях комбінату на волонтерських засадах гірники збирали продуктові набори, формували комплекти термобілизни для військових, пакували дитяче харчування. Загалом ними було сформовано 163 180 пакунків, які склали стратегічний запас в захисних укриттях ГЗК та допомогли вижити десяткам тисяч людей, які опинилися у скруті. За продуктами до криворізького хабу приїздили представники навколишніх громад з Дніпропетровської, Кіровоградської, Херсонської областей, Кривого Рогу і Кам’янського, згадує працівник ЦГЗК, волонтер гуманітарного хабу Ілля ШОСТОВ:

«Майже три перших місяці від створення у гуманітарному хабі на Центральному ГЗК люди працювали без вихідних. Щодня біля пів сотні волонтерів стояли на лініях пакування продуктових наборів. І кожного нового дня ми бачили, що робимо більш злагоджено, чітко і швидко. Попри те, що основна робота хабу припала на холодний період, ми не мерзли, бо не було коли. Повертаючись на свої основні робочі місця ми ділилися один з одним своїми результатами і раділи, що тисячі пакунків невдовзі поїдуть у родини, аби люди не знали голоду. Тепер і ми маємо досвід тяжких часів, коли гуманітарна допомога рятує життя».

Коли йдеться про допомогу, то не такі важливі її обсяги, як вчасне надання саме того, що потрібно. Про це достеменно знають активні члени ветеранських організацій криворізьких ГЗК, які по-материнськи і батьківськи ставляться до усіх, кому потрібна поміч. Від початку війни ветерани-гірники збиралися групами і радилися, на що ліпше спрямувати зусилля. У перші місяці вторгнення, зізнаються, були дещо розгубленими. Збір «гуманітарки» розпочали з формування запасів продуктів та постільної білизни. Нині про різновиди гумнітарної допомоги, що її надають ветерани, можна написати окремий лонгрид. Тут власноруч зроблені м’ясні консерви, заготовки з овочів та фруктів, пакунки із солодким, теплі шкарпетки, кавери на шоломи, сітки, подушки, килимки, окопні свічки та багато іншого корисного.

«Якось до нашого музею трудової слави зайшли військові, які відновлювалися після поранень. А тут саме колежанки принесли в’язані шкарпетки, мовляв, комусь знадобляться. Хлопці як їх побачили! Говорять, нам би такі м’якенькі у берці. Сказано-зроблено, замовлення ми виконали у найкоротший термін. Тоді було, що назбирали протизастудних кілька пакетів. І серед ліків кілька баночок згущеного молока трапилося. То наші котики за нього найбільше дякували. А нам кращого й не треба. Наступний транш допомоги був сформований зі згущенки», - ділиться приємними спогадами голова ветеранської організації Північного ГЗК Тетяна ШЕЛУДЬКО.

Амбасадори гуманітарного руху і волонтери - наші колеги довели справами свою людяність та милосердне ставлення до ближнього. Тому з нагоди Всесвітнього дня гуманітарної допомоги дякуємо усім причетним і бажаємо, аби рука давця ніколи не збідніла і не зачерствіло чуйне серце.