"Я йду в АЗОВ: буде нелегко, але точно - не соромно", - криворіжець Стас Корнієнко подав заявку на службу, - ДОСВІД

Криворіжець Станіслав Корнієнко, який координував культурні та правоосвітні проєкти у Кривому Розі, подав заяву на вступ до "АЗОВУ". Він поділився власним досвідом, який може бути корисним для інших.

Про досвід Станіслава Корнієнка наш сайт пише з посиланням на самого Стаса Корнієнка, а саме - на його допис у Facebook.

"Чекав проміння з неба який розбомбить рашку і мені не доведеться йти в армію, але на жаль промінь так і не з'явився, болячки якісь висмоктувати з пальця, якось для мене не гідна штука(але авжеж якщо хтось хворий, то про них казати на ВЛК треба - це правильно). Та і нарешті мої внутрішні виправдання чому я не в армії вже не такі голосні - подав заявку в Азов. Впевнений, що у нас багато не менш достойних бригад та командирів які їх очолюють, але мій вибір пав на 12 НГУ. Братерство, тяглість традицій, несовкове керівництво - для мене ключові моменти при обранні своєї долі в силах оборони.

Раптом що, я ще не зарахований в частину, але всі бюрократичні формальності майже позаду, тому от і на КМБ", - повідомив криворіжець.

Він щиро поділився власними переживаннями, думками, досвідом.

Пряма мова:

"Завжди чітко розумів що чоловік повинен захищати свою країну - для мене цей обов'язок очевидний і правильний. На жаль, певний час не вистачало сили-духу та рішучості, щоб обрати свій шлях на цій визвольній війні. Впевнений що таких як я багато, які тихенько розуміють що рашка сама собою не відступе, і в армію треба іти - це гідний та правильний шлях, але страх перемагає рішучість, особливо коли надивишся страшних тікток роликів про ТЦК , їх бусіки, про не справедливість іт.д.)) Тут держава трішки не допрацьовує в інформаційній компанії, але є як є. Знов таки авжеж не всі чоловіки повинні бути в армії, але ...".

На тлі інформації про "безчинства" ТЦКшників, про порушення ними прав людини та формалізації процесу ВЛК, Стас повідомив про те, як усе це відбувалося в його житті, який досвід отримав він.

Отож, пише:

"Хочу спробувати розвіяти сумніви таким людям як я і показати іншу реальність вступу до сил оборони, зокрема до Азову. Авжеж я ще не пройшов всі етапи, але про деякі вже можу щось таки і сказати.

Отже, я подав заявку (форма заявки є як на сайті, так і на сторінці в інстаграм бригади).

Через кілька днів, мені написали коли б мені було зручно пройти співбесіду по телефону. Співбесіду проводять бойові побратими, а не рекрутери з центру.

Поговорили про дуже загальні речі: хто, що чому вирішив в Азов, а чому раніше в армію не пішов і т.п. Вийшла досить відверта без прикрас розмова: про страхи, упередження і те, що в азові також не мед, але командирі хороші, підходи не совкові і т.п. Під час цієї розмови можна ставити будь-які питання які хвилюють, тут треба бути досить вільним, але не забувати про правила хорошого тону. Отже, мені сказали ок - ти нам підходиш, їдь в рекрутинг центр і починай процес оформлення. Я так і зробив.

В рекрутинг центрі мене зустріли рекрутери - військові які вже не один рік на службі - виключно приємні і дуже коректні люди. Провів там приблизно годину, оскільки треба було оформлювати певні папери (які заздалегідь я взяв з собою). З РЦ я вийшов, можна навіть сказати, з піднесеним настроєм, оскільки не відчув на собі жодного упередження які я мав щодо зарахування до сил оборони.

Далі: мені дали список аналізів/виписки які треба мені пройти/отримати аби потім потрапити на ВЛК. Аналізи проходити доведеться самостійно. Моя схема така була:

Пішов до сімейного лікаря, на деякі аналізи дала електронне направлення, частину аналізів і лікарів я проходив за власні кошти, тут вже треба розраховувати на певні витрати.

Тільки після того, як я виконав всі пункти зі списку щодо обстеження/аналізів, тільки тоді твою справу передають в чергу на ВЛК.

ВЛК проходиш не у військоматі, а скажімо так - на умовній базі Азову, що є дуже великою перевагою. Наша група збиралась в Києві і вже звідти ми майже всю ніч їхали до місця де проходили ВЛК. Моя група з 30+ людей пройшла ВЛК за один день, але буває так що і 2 дні витрачають на цю справу. . Окрім нас там були інші військові, яким також треба було пройти того чи іншого лікаря, але вони чемно поступались своїм часом, оскільки ми здалеку приїхали, я так розумію що є певні домовленості щодо цього процесу.. Якщо ви думаєте що там ВЛК на тяп ляп - то помиляєтесь. Якщо є у виписки від сімейного є якісь болячки за останні 5 років, то майже гарантовано рекрута відправлять на дообстеження. Наприклад моя сімейна лікарка у виписки написала що у мене щось там хронічне з ниркою( власне воно так і є - колись ниркова колі кабула - жах як боляче), тому мене без зайвих ляля відправили одразу на додаткове узі, в тій же будівлі. Тільки після висновку від узд, терапевт почала розглядати мою справу і розпитувати про здоров'я. Скажу що терапевт там особливо скрупульозна пані. Власне так і повинно бути. Висновки по ВЛК дають аж через пару тижнів. До речі, обов'язково проходиш психологічний тест і тест на логіку.

В цілому я дуже приємно вражений атмосферою і відношення лікарів на ВЛК - це якась паралельна реальність від того що розповідають люди які побували на інших ВЛК.

Щодо колективу хлопців з якими я проходив ВЛК. Мої спостереження такі:

70-80% це хлопці віком 25-35 років.

Найстаршому в нашій групі було, на мій погляд, близько 60 років.

Наймолодшому, принаймні з яким я спілкувався - 20 років.

Всі адекватні та чітко усвідомлюють куди ідуть. Частина хлопців з певним драйвом обговорюють майбутнє КМБ. До речі, мені неодноразово говорили що КМБ в Азові досить непересічне випробування, до якого треба готуватись і фізично і психологічно. Там є на вулиці дзвін - в який під час КМБ можна подзвонити і це означатиме, що ти не зміг пройти КМБ, короче в нього дзвонити не можна.

Для мене дуже прикметно що люди знаючи що Азов не тиловий підрозділ вишиковуються в певну чергу аби туди потрапити. Авжеж ніхто не розповідає що там райські умови, але несовкові підходи сталі традиції дають свої результати. Наприклад, от зараз я чекаю виклик на КМБ і є певна затримка, оскільки є певна черга. Скажіть дикість - людина прийшла сама до лав оборони, а Азов не може одразу взяти і тебе закинути на КМБ - бо є ліміт за кількістю людей на КМБ. Як на мене, підходи Азову треба просто копіювати і впроваджувати в інші бригади і тоді не буде дефіциту особового складу".

Згодом чоловік додав:

"Більшість з ким спілкувався ідуть в Азов тому, що там служить або служив хтось з родичів, знайомих, друзів, які відчули не совкового підходу в армії і рекомендують вступати до лам 12 НГУ. У частини хлопців були не зовсім хороші аналізи чогось і їх відправили на перездачу. Так вони там ледве не молилися, щоб аналізи були ок - це я вам про мотивацію цих левів.

Відчуваю буде не легко, але вже точно не соромно за себе.

Буде час і натхнення ще напишу про КМБ - пройшов чи не пройшов я його".

Щиро зичимо успіхів Станіславу! Вдома його чекатимуть дружина, маленьки син і усі ми! Вболіваємо за тебе, Стасе!