На Донеччині загинув захисник України - криворіжець Микола Скидан ("Восток").
Про тяжку втрату сайт 0564.ua повідомляє з посиланням на друзів загиблого Героя.
На початку травня 2014 року Микола Скидан пішов до військкомату, аби стати до лав добровольців. Маючи за плечима досвід строкової служби у війську, він мав необхідні навички, які не забув у цивільному житті.
"Я не міг просто сидіти вдома і бачити по телевізору, що діється у нас у країні", - скаже згодом "Восток" в інтерв'ю нашій кореспондентці.
На фото Тетяни Якушевської - Микола Скидан ("Восток")
З початком повномасштабного вторгнення він знову став на захист Батьківщини.
Військові та волонтери шанували Миколу за його гідність, високе відчуття обов'язку, відвагу, готовність прийти на допомогу побратимам.
Рядки, сповнені болю, сьогодні залишають у соцмережах ті, кому пощастило знати Воїна.
Військовий та блогер з Мелітополя Олексій Петров з позивним «Кіт» опублікував у Facebook уривок зі своєї книги "Кава з присмаком попелу", присвячений "Востоку".
Публікуємо його й ми:
"«… Майже тиждень Восток, невисокий кремезний боєць, ходив сам не свій. З ранку до вечора він засипав комбата ідеями. Душа Колі вимагала розмаху. Часті вогневі контакти в самому Широкіному і зіткнення з диверсійними групами противника швидко йому набридли. Не той масштаб і ніякого креативу.
- Анатолійовичу, я ось що придумав. - Коля всівся на край табуретки і благально втупився у комбата.
- Навіть слухати не хочу, - відмахнувся Соболь.
Треба знати підполковника Лобаса, щоб не втратити інтерес до своєї ж ідеї після таких слів. Йому доводилося щодня вислуховувати сотні геніальних пропозицій щодо того, як за один день звільнити всю Україну. Ось тільки більша частина подібних пропозицій була авантюрою. А такі циркові номери на війні часто обертаються втратами. Але Восток чудово вивчив характер командира батальйону і, пропустивши різку відповідь повз вуха, ще ближче посунувся до ліжка, на якому лежав підполковник.
- Командиру, та зачекайте… Хоч вислухайте. - Від хвилювання, боєць почав часто моргати, ніби мошка потрапила в око.
- Ну?
- Я уже кілька днів сиджу на очисних з біноклем. Аж очі болять.
- І що ти там набачив? - спокійно спитав комбат, не відриваючись від художньої книжки.
Восток якимось шостим почуттям розпізнав у голосі Соболя ретельно приховані нотки інтересу і одразу виклав свій план:
- На північній околиці є непомітний будиночок. Там у цих козлів склад із бека. Зуб даю. Занадто часто «Урал» туди під'їжджає. Вчора якісь ящики тягали. - Коля від хвилювання спітнів і розстебнув бушлат. - Якщо вискочити на «мішці», то з двох пострілів ми рознесемо цю халабуду, як бульдозер собачу будку.
- А якщо на крейсері? - Соболь хитро посміхнувся.
- Шо?.. Ой, командире, вам би тільки хохмити. - Коля зсунув на потилицю чорну плетену шапочку. - Я вже з танкістами Редіса перекалякав. Вони готові.
- От ти і впертий. - Комбат закрив книгу. - Пішли до карти.
Фото з Facebook-сторінки Олексія Петрова
Коля ще раз у всіх подробицях виклав свій план. Лобас слухав його, не перебиваючи, лише жовна ходили на вилицях.
- Скільки позицій підготував?
- Поки що три. Я шо дурень двічі з однієї і тієї ж точки працювати?
- Знаю, що не дурень, але спитати мушу! - Комбат замислився. - Добре. Умовив. Кого з собою береш?
- Нікого. Сам впораюся. Менше людей менше уваги.
За день наші бійці стали свідками незвичної картини. Танк Т-64, розкидаючи у всі боки грудки рудої глини, галопом вилетів на раніше підготовлену позицію. Все б нічого, але згори на башті, наче лицар на бойовому коні, сидів Восток. «Мішка» зупинився як укопаний, поводив стволом, наче принюхуючись, і ахнув осколково-фугасним снарядом.
Пострілом вершника мало не здуло з броні.
- Ох ти ж, твою маму, - чортихнувся Коля і, поправивши шолом, що з'їхав набік, крикнув у відкритий командирський люк: - Кра-а-со-о-та-а-а!
Автомат заряджання брязнув механізмами і за кілька секунд надіслав у ствол танкової гармати наступний подарунок калібром 125 мм.
Повітря знову розкололося від пострілу. Ще один снаряд полетів до мети і за секунду на околиці Широкіного розцвів вогненний бутон. Попадання. Танк заревів двигуном та, викинувши клуби чорного диму, миттєво покинув позицію.
- Замок - Акації!
- На зв'язку.
- Тут наш «мішка» працював. У Широкіному щось горить, стовп диму до неба.
- Замок плюс. Кінець зв'язку.
Соболь, почувши переговори в ефірі, широко посміхнувся.
- От же паразит!..»
Світла памʼять тобі, Коля «Восток».
На фото 0564.ua - Микола Скидан ("Восток")
На зовнішньому постері - фото Олексія Куща
