У Кривому Розі сотні людей прийшли попрощатися з Миколою Скиданом, який з 2014 року став на захист Батьківщини від російської навали.
Про це кореспондентці 0564.ua стало відомо на місці події.
Вчора, 6 вересня, віддати шану загиблому Герою прийшли рідні, побратими, волонтери та десятки людей, які знали та поважали Воїна.
Військовий капелан, отець Юрій Ільків провів панахиду за загиблим захисником, якого знав особисто. Після завершення панихиди отець Юрій звернувся до присутніх:
“Дорогі мої, у часи тяжких іспитів, завжди народ покладає надію на Бога і на Збройні сили”.
Отець Юрій додав, що незрозуміло, як у 21 столітті з’явилась така велика ракова пухлина, яка називається московія, де в болоті живуть неуки, які крім як вбивати, грабувати, красти, насилувати, розрушати, нічого не вміють.
Скільки ви, людоненажери, будете з'їдати наших хлопців, скільки ми ще будемо вам доказувати, що ми не хочемо бути з вами не то, що на квадратному кілометрі, на мільйонах квадратних кілометрах. Ви забираєте в нас саме дороге… Хлопці платять життям своїм. Тому я закликаю всіх вас, щоб ви передавали дітям, внукам, правнукам, що російський мир не мир, а війна, руський мир - це біда, це сльози, це кров, це смерть, і хто це чекає, хто допомагає, щоб знали, вони у 100 раз гірші, ніж ті, які прийдуть сюди, яких вони чекають, бо ви вже прокляті. Ви ходите по цій землі, їсте цей хліб і чекаєте, коли вас прийдуть “освобождати” від вашого життя, від вашого житла, від вашого майна, від всього, що у вас є,. Тому, дорогі брати і сестри, дорогі криворожани, дорогі земляки, чим можемо, допомагаємо збройним силам. Нам тут жити, тому, Господи, я прошу тебе, грішний і недостойний, нашого побратима, нашого Героя, невинно убієнного, воїна Миколая, Сина твого, зачисли в небесне воїнство, нехай він допомагає нашим хлопцям на передовій.
По завершенню панахиди, присутні стали на коліна вздовж дороги, по якій несли тіло загиблого Захисника. Присутні не могли стримати сліз, розуміючи, з якою людиною прощаються.
Рідні та близькі Миколи Скидана проїхали містом величезною колоною з десятків машин. Містяни, які розуміли, що рухається колона, яка супроводжує в останню путь справжнього Героя, зупинялись, приклладали руку до серця, схиляли голову чи ставали на коліна. Більшість водіїв зупинялись біля узбіччя і виходили з машин, віддаючи шану загиблому Захиснику.
На центральному кладовищі, в секторі почесних поховань, отець Юрій закликав присутніх озирнутись навкруги і побачити, скільки полеглих Героїв загинули, захищаючи кожного з нас:
Побачивши це, поклали собі в серце. Хлопці, ви пішли не даремно, а ми будемо робити все для того, щоби ця московська зараза поламала собі зуби, і більше навіть боялася, дивитись в наш бік, як казав, батько Залужний.
Стоячи на кладовищі, присутні стали на коліна та хвилиною мовчання вшанували пам’ять про кожного Воїна, який віддав найцінніше - життя, в бороться з окупантами.
Попросили сказати кілька слів про Героя його колишнього командира - Юрія Сіньковського:
Дуже боляче, боляче і сумно, що уходять на небо кращі сини, а Коля був не кращий, Коля був найкращий. Він завжди вів за собою людей, не дивлячись на свою посаду, яка передбачала вже знаходження в штабі на командному пункті, він був разом з бійцями.
Юрій Сіньковський згадує їх останню з Миколою Скиданом зустріч за два дні до загибелі воїна:
Я його дуже просив: Коля, приведи своє здоров'я до ладу, тобі потрібно долікуватися, пролікуватися. Він мав міняти імплант в Києві, але каже: там все погано, нема кому виводити хлопців, нема кому заводити хлопців. І він помчався, помчався виконувати свій священний обов'язок. Я не знаю більш відважних людей, яким дійсно боліло за Україну, за своїх побратимів… Спочивай з миром…
Також екскомандир 129 бригади зазначив, що буде сформована петиція щодо присвоєння звання Героя України Миколі Скидану.
Юрій Сіньковський зазначив, що війна продовжується:
Війна продовжується не тільки із зовнішнім ворогом, і ми маємо продовжити цю боротьбу, а ще й із внутрішнім ворогом також. З тими, хто привів “руський мир”, в тому числі і в Кривий Ріг. З тими, хто називається ждунами, з тими, хто бере хабарі, хто зловживає владою. Ми маємо продовжити цю боротьбу.
Наш захисник, наш Герой, Скидан Микола Олексійович, який до кінця зостався вірний військовий присязі і своєму народові, мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 2 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Гродівка, Покровського району, Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям загиблого Воїна.
Вічна пам'ять і шана Герою!
