"Громадяни України не можуть бути піддані санкціям", - українські правозахисники оприлюднили ЗАЯВУ

Українські правозахисники пояснили, чому запроваджені цього тижня санкції проти Порошенка, Коломойського, Жеваго та Боголюбова порушують Закон “Про санкції” та оприлюднили спільну заяву.

Санкції — це міжнародно-правовий механізм політичного характеру, який застосовується однією державою проти іншої держави, її фізичних та юридичних осіб, оскільки іншого способу боротьби з їх ворожим впливом просто немає, пояснює Харківська правозахисна група, поширюючи заяву, до якої доєдналися й інші авторитетні правозахисні організації.

Правозахисники нагадали, що 13 лютого Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО щодо персональних санкцій проти Петра Порошенка, Ігоря Коломойського, Геннадія Боголюбова, Костянтина Жеваго та Віктора Медведчука.

“Йдеться про блокування активів, запобігання виведенню капіталів з України, застосовується заборона на здійснення оборонних закупівель, заборона на набуття земельних ділянок, позбавлення державних нагород та інші санкції. Всі вони перераховані в указі Президента, і я хочу підкреслити, що ці обмеження введено безстроково”, — заявив речник СБУ Артем Дехтяренко.

Що не так з цим рішенням з правового погляду?

Директор ХПГ Євген Захаров аналізував застосування Закону “Про санкції” вісім років тому — тоді під санкційні обмеження потрапили 468 юридичних і 1228 фізичних осіб. А потім знову, у 2021 році... Сьогодні доводиться повертатися до цих текстів.

Відповідно до статті 5 Закону вони бувають секторальні — “щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності”, та персональні — “щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність”.

Санкції — це міжнародно-правовий механізм політичного характеру, який застосовується однією державою проти іншої держави, її фізичних та юридичних осіб, оскільки іншого способу боротьби з їх ворожим впливом просто немає. Закон “Про санкції” у другому читанні та в цілому було ухвалено 14 серпня 2014 року. Представляв його в парламенті тодішній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. Як свідчить стенограма засідання, на пряме запитання, чи будуть підлягати санкціям громадяни України, як було вказане в законопроєкті на першому читанні, Яценюк відповів: “Санкції стосуються тільки держави-агресора, тільки іноземних суб’єктів підприємницької діяльності, тільки іноземних компаній, іноземної агентури і всякої іншої гидоти, яка не дає можливості Україні жити”. Тобто воля законодавця є очевидною: громадяни України та зареєстровані в Україні юридичні особи санкціям не мають підлягати.

З чотирьох осіб, які потрапили під санкції, лише Коломойський має паспорт іншої держави. Троє — громадяни України. Закон не містить жодної вказівки, що санкції можуть застосовуватися відносно громадян України та українських юридичних осіб. Єдина можливість для цього вбачається у тлумаченні вислову “а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність”, що тут маються на увазі й громадяни України та українські юридичні особи. В таких випадках необхідні неспростовні докази причетності до терористичної діяльності, щоб переконати в обґрунтованості такого рішення: необхідність захисту національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності змусила запровадити санкції.

Правозахисники наголосили, що для громадян України та українських юридичних осіб є різні механізми притягнення до відповідальності — від адміністративних до кримінально-правових, і застосування для них санкцій означає цілковиту недовіру керівництва держави до національної правоохоронної та судової систем, які нездатні кваліфікувати правопорушення, зібрати докази й довести справу до законного та справедливого рішення суду, ухваленого в змагальному процесі.

Ті самі міркування стосуються не тільки громадян та їх активів, а всіх, хто перебуває під юрисдикцією України — іноземців та осіб без громадянства. Якщо їхня діяльність є шкідливою та ворожою, вона повинна стати предметом розгляду правоохоронних органів та суду, а не припинятися санкціями. Намагання простими діями розв’язувати складні проблеми може здаватися ефективним засобом, але нетривалий час, оскільки ці проблеми будуть тільки загострюватися і породжувати нові негативні наслідки.

За висновками правозахисної спільноти, комплекс запроваджених рішенням РНБО правообмежень майже такий же, як і в “іноземних агентів” у РФ, де “іноземним агентом” легко може стати будь-який неугодний владі громадянин — необов’язково навіть якось контактувати з іншими державами.

Але ж, як казав другий президент, Україна не Росія. Правда?

Українські правозахисні організації оприлюднили спільну заяву, в якій наголосили:

"Застосування санкцій до опозиційних політиків та бізнесменів є позасудовою політичною розправою, що підриває фундаментальні принципи права, грубо порушує Конституцію і міжнародні угоди, ратифіковані Україною, несе серйозні загрози правам людини і основоположним свободам, а також є узурпацією влади в державі.

Громадяни України, або іноземні громадяни, що знаходяться під юрисдикцією України або дружніх до України держав, з якими діють міжнародно-правові угоди про видачу правопорушників, не можуть бути піддані санкціям.

Санкції є міжнародно-правовим механізмом політичного характеру, який застосовує одна держава проти іншої держави, її фізичних та юридичних осіб, оскільки іншого способу боротьби з їх ворожим впливом просто немає. Застосування санкцій до власних громадян можливо лише за умови, якщо вони переховуються у ворожих юрисдикціях закордоном або на тимчасово окупованих територіях України, і держава не має механізмів притягнення їх до відповідальності. Дії президента Зеленського — це не санкції у їх міжнародно-правовому розумінні, а позасудова розправа над політичними опонентами.

Такі дії Президента України є незаконними і свавільними. Це заміна правоохоронної та судової системи директивним управлінням. Санкції тягнуть за собою значні обмеження в правах, застосовуючи які держава має забезпечити дотримання низки гарантій, зокрема: ніякого покарання без закону, право на справедливий судовий розгляд судом, що встановлений законом, дотримання принципу презумпції невинуватості, право бути негайно і детально проінформованим про характер і причини обвинувачення, право на ефективний засіб правового захисту тощо. Проте, в ситуації із застосованими санкціями жодна з цих гарантій не була дотримана.

Санкції не можуть слугувати інструментом притягнення до юридичної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, навіть коли щодо особи триває розслідування. Санкції не можуть підміняти кримінальну відповідальність, оскільки принципи правосуддя знівелюються політичними мотивами, якими керуються автори санкцій. Використання санкцій замість розслідування та справедливого судового процесу означає руйнування демократії в Україні.

Указ Президента України №81/2025 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” на основі рішення РНБО від 12 лютого 2025 року є політичним переслідуванням опозиції та узурпацією влади, адже Президент в порушення Конституції України привласнив повноваження судової гілки влади".

Правозахисні організації, які підтримали заяву: