У Кривому Розі Олена Гусейнова та Іванна Скиба-Якубова через поезії презентували жіночі досвіди часів великої війни, - ФОТО, ВІДЕО

"Домашні читання" відбулись днями у Кривому Розі. Свої поезії землякам та землячкам читали дві талановиті колись криворіжки, а нині ті, хто дарує українцям "Добрі новини з Дикого поля" через Радіо Хартія та реалізує інші важливі проєкти - Олена Гусейнова та Іванна Скиба-Якубова.

Нагодою побувати вдома для поеток стало видання збірок, які вони і презентували днями у колі шанувальників поезії у креативному хабі "Anime Lab", повідомляє сайт 0564.ua.

Олена Гусейнова презентувала збірку «Нічний ефір», яку почала писати в перші дні повномасштабного вторгнення, в першій нічній зміні цілодобового інформаційного мовлення на Українському радіо. Мова її віршів функціональна: інформативна й магічна. Обереги і замовляння. Оголошення про евакуацію. І одночасно — коментар до реальності часу, який тече і витікає.

Поетична збірка Іванни Скиби-Якубової «Замість яблук» - це дві частини, два життя. У першій — вірші, написані до 24 лютого 2022 року. Первісно-міфологічні, навіть хтонічні. Дуже тілесні, чуттєві, намацально-прозорі. У другій — вірші, написані після 24 лютого 2022 року, вже в новій реальності. В «До» жінки ще сперечаються з богом, в «Після» вже відверто йому протистоять. Беруть у руки зброю, захищають землю, врешті, народжують новий світ після смерті старого. І дарують віру в те, що він, цей світ, виживе.

Між читанням поезій поетки пригадували криворізьке минуле, розповідали про сьогодення, про роботу на Радіо Хартія та людей, які разом з ними рухають цей проєкт. Вони також відповідали на запитання слухачів. А опісля читань підписували шанувальниками поезії книжки та фотографувалися з усіма бажаючими.

Наслухавшись поезій Іванни та Олени, ми поцікавились, що приховується за образами, які є у їхніх поезіях, адже здавалося, що яблука, помідори, виноград, вода, море... - все, про що вони згадують у своїх рядках, це не просто овочі чи рідина, а метафоричні образи, які розкривають якісь приховані смисли. Бо хіба ж можна так оспівувати звичайну городину чи звичайну воду?

"Ну, по-перше, дуже часто вони буквально яблука і буквально помідори, тому що це те, що нас тримає, це та матеріальність, за яку ми тримаємося в тяжкі часи, тому що, знаєте, коли говориш з хлопцями і дівчатами на передовій і кажеш, про що ти мрієш, що ти хочеш, що ти плануєш, то дуже часто ти чуєш: "Хочу вернутися додому і порати свій сад, хочу порати свій город, хочу своїх урожаїв". Тому дуже часто це абсолютно буквальні речі, так само як і море, так само як і річки, на які ми хочемо повернутися, хочемо відвоювати наші узбережжя. А так загалом, та про що? Про життя", - враз опустила нас на грішну землю Іванна Скиба-Якубова.

У Кривому Розі Олена Гусейнова та Іванна Скиба-Якубова через поезії презентували жіночі досвіди часів великої війни, - ФОТО, ВІДЕО, фото-1

Тему "моря" розкрила Олена Гусейнова:

"Ну, що тут скажеш? Та це насправді з яблуками, помідорами завжди важніше, я думаю, але море насправді це - море, яке у нас є. І якраз моя моя історія з цим морем, вочевидь, про яку ми всі знаємо - про недоступність цього моря. Так, це море, в яке ми не можемо зайти - у всі моря, які у нас є, українські, ми в них не можемо зайти, бо вони в окупації, або вони заміновані і небезпечні.

Але найголовніше наше море воно отут от - коли ми виїжджаємо за межі Кривого Рогу і рухаємося на Слобожанщину, починається оце море, про яке я найбільше і пишу, яке мене великою мірою тримало 22-го року і тримає до сих пір - варварське і скіфське, яке тепер вже диким полем можемо називати (ну і завжди називали). Але це відчуття великого простору, який ти пам'ятаєш з дитинства і який настільки незахищений і відкритий, що від цього ти дуже специфічно сприймаєш все, що відбувається, і постійно про цю відкритість і незахищеність думаєш. Власне, це і є море в такому, напевно, і символічному і архаїчному сенсі - море, яке ти би хотів захистити, але відчути не можеш і сподіваєшся захисту від нього.

Я думаю, що ми всі пишемо про війну. Ми в ній живемо 11 років. Так чи інакше розуміємо, як багато з нею ми втрачаємо, як вона розчиняє в собі нашу молодість, нашу зрілість, наш досвід, наші можливості, нашу радість. І от, власне, про про цей момент втрачання і спробу затримати те, що нам належить. От, напевно, про це ці тексти".

Трохи послухати непересічних поезій можна на нашому відео (нижче), а тим, хто любить читати, радимо перейти на сторінку "Видавництва Старого Лева", клікнувши на назви книжок і здійснити замовлення.

Додамо, що в організації "Домашніх читань" дівчатам допомогли наші колеги з незалежного онлайн медіа “Перший Криворізький/1KR.UA”.