В українських містах продовжується процес перейменування. Агресія російської федерації та втілювана нею політика рашизму підштовхнула терплячих і толерантних українців до якнайбільшого дистанціювання від північного сусіда. Позбутися назв російських міст, імен відомих росіян у топоніміці стало внутрішньою потребою для багатьох громадян України. Однак питання про те, наскільки далеко ми прагнемо опинитися від "руського міра", у якому права людини - пустий звук, залишається відкритим.
Зрозуміло, що просто зміна назви з однієї на іншу не вирішить головну нашу проблему в цивілізаційному виборі - дистанціюватися від "руського міра" як моделі неоімперського тоталітарного суспільства, зрощеного на радянському грунті. Водночас те, як відбувається у нас процес перейменування, наскільки він досконалий з точки зору застосування демократичних процедур, на жаль, свідчить про те, що у своєму розвитку ми надто повільно віддаляємося від власного минулого - суспільства, де права людини і голос громадянського суспільства обмежуються представниками владних структур.
Врешті за що точиться війна - виключно за територію? Чи мова про інший цивілізаційний вибір? Схоже, у відповіді на це питання одностайності у нас поки немає. І процес перейменування, організований у Кривому Розі, здається, відображає те, як дехто демонструє готовність позбутися російських назв методами, дуже близькими російському суспільству - втілити рішення певної групи владних і коловладних людей, створивши при цьому ілюзію демократії.
Як відбувається процес перейменування у Кривому Розі, читайте у цій спецтемі.
Ілюстрація: ti-ukraine.org