Хто з кандидатів у Президенти наразі є власником бізнесу чи має успішних родичів-підприємців, - ФОТО

Влада – це не тільки повноваження, а й обов’язки. І про одне важливе зобов’язання людини на посаді Президента України красномовно говорить Конституція. Так, у Статті 103 основного закону нашої держави йдеться: “Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку”.

Хто з кандидатів у Президенти наразі є власником бізнесу чи має успішних родичів-підприємців? Зв’язки та бізнес-інтереси потенційних переможців виборів шукали аналітики YouControl.

Зазначену вище норму закону можна обґрунтувати хоча б тим, що людина з такою потужною владою захоче використати її для власного збагачення, любіювання інтересів свого бізнесу. Інша проблема такого “роздвоєння” між управлінням державою та бізнесом полягає в тому, що ефективність роботи Президента може суттєво знижуватися, а час, в який він мав би вирішувати важливі державні питання, може витрачатися на керівництво компанією.

Нині ми вже маємо приклад того, як складно буває Президенту “розпрощатися” зі своїм створюваним роками бізнесом. Тож перед тим, як Україна за місяць сяде в один човен з обраним Президентом та попливе з ним в п’ятирічну подорож, краще на березі проаналізувати, а що в нього із підприємницькою діяльністю. Чи, може, як часто це люблять робити вітчизняні можновладці, бізнес переданий великій дружній родині? Хто з кандидатів та їхніх родичів має зв’язок з певними компаніями в Україні і не тільки – з’ясовували аналітики YouControl.

Для розгляду були обрані ТОП-10 кандидатів, рейтинг яких був сформований за даними:

•  загальнонаціонального дослідження, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова (7-14 лютого 2019);

•  опитування Соціологічної групи "Рейтинг" (19-28 лютого 2019 року);

•  опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) (8-20 лютого 2019).

Відповідно до середнього показника рейтингу кандидатів, перша десятка виявилася такою:

Табл. ТОП-10 кандидатів у Президенти України

Квартали, Студії та риба Зеленських

Володимир Зеленський, який не лише втримує, а й нарощує свій рейтинг, в разі перемоги може повторити історію Петра Порошенка щодо вимог позбавитися бізнесу. Наразі до його володінь входить бізнес, в тому числі – в іноземних офшорних юрисдикціях. Зокрема, він повністю володіє чи має вагомі долі в компаніях:

•  100% у ТОВ "Кіноквартал" (Основний вид діяльності – Виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм);

•  99,99% у ТОВ "Студія Квартал-95" (Організування інших видів відпочинку та розваг);

•  22,5% у ТОВ "Анімаційна студія 95" (Виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм);

•  18,75% у ТОВ "Квартал-Концерт" (Театральна та концертна діяльність);

•  18% у ТОВ "Студія Квартал 95" (Організація будівництва будівель);

•  16,7% у ТОВ "Продюсерський Центр "Ліга Сміху" 16,7% (Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. У.);

•  15% у ТОВ "Фіш-Хаус" (Діяльність ресторанів).

Також він має долю до 15% в кількох компаніях, одна з яких (ТОВ "Квартал ТВ") входить у відому фінансово-промислову групу (ФПГ) “Приват”. А заснована Зеленським громадська організація "Молодіжний Центр "Ліга Сміху" є частиною ФПГ "ТММ".

Окрім цього, потенційний переможець президентських виборів є акціонером або бенефіціарним власником в таких іноземних компаніях, як:

•  Megiritano Ventures Ltd (Британські Віргінські Острови);

•  Vilhar Holdings Limited (Кіпр);

•  Aldorante Limited (Кіпр);

•  GREEN FAMILY LTD;

•  Film Heritage inc (Беліз);

•  San Tommaso S.R.L. (Італія).

Тож будувати та управляти бізнесом Володимир Зеленський очевидно вміє. Як і можлива майбутня перша леді України – Олена Зеленська. Дружина політика-новачка наразі володіє 0,01% ТОВ "Студія Квартал-95", а також має четверть ТОВ "Зеларі Фіш", яке займається, згідно з основним видом діяльності, переробленням та консервуванням риби, ракоподібних і молюсків. Також вона акціонер Aldorante Limited і бенефіціарний власник у Film Heritage inc, San Tommaso S.R.L.

Загалом родина Зеленських має помітні бізнес-інтереси в розважальній індустрії, а також невеликі у ресторанному бізнесі

“Багатогранний” Президент

Складно назвати якось по-іншому, ніж “бізнес-імперія” володіння чинного Президента України Петра Порошенка. Наразі він має той чи інший зв’язок з понад сотнею компаній, які працюють в найрізноманітніших сферах. Звичайно, найчастіше Петра Порошенка асоціюють з брендом “Рошен”, який об’єднує в собі десятки різних виробництв по всій Україні. Однак компанію Президент передав через кілька років після обіцянок продати у “сліпий траст”.

При чому він досі є бенефіціаром не лише в українських “солодких” компаній, а й у різного роду рошенівськими представництвах:

•  Bonbonetti Choco Edesipari Korlatolt Felelossegu Tarsasag і Choco Bonita Edesipari es Kereskedelmi Korlatolt Felelossegu Tarsasag, Угорщина;

•  Roshen-Polska, Польша;

•  Uzdaroji akcine bendrove "ROSHEN", Литва;

•  АТ Ліпецька Кондитерська Фабрика "РОШЕН", Росія;

•  Limited Liability Company "Roshen Shanghai foodstuff", КНР;

•  Limited Liability Company "Roshen Georgia", Грузія;

•  ТОВ "Grand Кондитер", Казахстан;

•  ТОВ "Рошен-Бел", Білорусь;

•  ТОВ “DeLuxe Сауда”, Казахстан.

Та на цьому бізнес-інтереси Порошенка не закінчилися. Так, він є засновником чи бенефіціаром ще в таких компаніях:

•  АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" (Основний вид діяльності – Інші види грошового посередництва);

•  ПАТ "ЗНКІФ "Прайм Ессетс Кепітал" (Трасти, фонди та подібні фінансові суб'єкти);

•  ТОВ "Пісківський Завод Скловиробів" (Виробництво порожнистого скла);

•  ТОВ "Медсервіс-плюс" (Діяльність лікарняних закладів);

•  ПрАТ "Київський Завод Експериментальних Конструкцій" (Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій);

•  ПАТ "Страхова Компанія "Країна" (Інші види страхування, крім страхування життя).

Таке різноманіття видів діяльності компаній, з якими має зв’язок чинний Президент говорить, що його бізнес-інтереси кишать розмаїттям галузей: починаючи з фінансів, закінчуючи склом, експериментальним конструкціями та торгівлею хлібобулочними, борошняними та цукровими кондитерськими виробами через ДП “Ізюминка”. При чому, окрім названих, кілька десятків компаній, до яких причетний Порошенко, займаються діяльністю у сфері телевізійного мовлення, а також вирощуванням зернових, бобових культур і насіння олійних культур тощо. Усі вони об’єднані в одну ФПГ – "Укрпромінвест".

Та з бізнесом Порошенка відбуваються певні зміни. Нині діяльність кількох підприємств, раніше зазначених в декларації Президента, наприклад, ДП "Гулівер" та ТОВ "Кондитер-Транс" – припинена, а деякі знаходяться в стані припинення (наприклад, ТОВ ТБ "Кенді", ТОВ "Фірма "Екран"). Також у нього є бізнес, що був раніше в окупованому Криму, наприклад ПАТ "Севастопольський морський завод", а в 2015 році перереєструвався в Києві. Окрім цього, за даними Центру щодо дослідження корупції і організованої злочинності, у серпні 2014 року Петро Порошенко, вже будучи на посаді Президента, заснував “офшорну” компанію Prime Asset Partners Ltd. на Британських Віргінських островах. За словами тодішнього виконавчого директора Transparency International Україна Олексія Хмари, тут має місце конфлікт інтересів і щонайменше порушення антикорупційного законодавства, за яким заборона на приватну комерційну діяльність поширюється на всіх чиновників.

Так чи інакше, наразі Петро Порошенко залишається Президентом України і зв’язок з бізнесом не призвів ні до яких наслідків.

“Леді Ю” як бізнес

Юлії Тимошенко в разі перемоги не варто буде хвилюватися про продаж чи передачу свого бізнесу комусь в управління. В неї офіційно його просто немає. Єдина юридична особа, до якої причетна Юлія Володимирівна, – Політична партія “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”, де вона є керівником.

Однак її родичі – досить активні учасники бізнес-спільноти. Так, чоловік Юлії Володимирівни, Олександр, володіє 100% красномовного ТОВ "Леді Ю" (Основний вид діяльності – Виробництво парфумерних та косметичних засобів). Також йому належить четверть ТОВ "Геофорс" (Виробництво електроенергії). Обидві компанії входять до ФПГ “Група Юлії Тимошенко”.

Донька “Леді Ю” – Євгенія Тимошенко теж наслідує батька та успішно займається бізнесом. Вона повністю володіє ТОВ "Гуд Фуд Компані" (Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування) та ТОВ "Еволюшн Енерджі" (Діяльність у сфері інжинірингу). Також у її власності є:

•  62% у ТОВ "Компанія "Міжнародні Ділові Проекти" (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна);

•  50% у ТОВ "Файндінг, Менеджинг, Інішіалайзінг" (Надання інших фінансових послуг);

•  44,5% у ТОВ "Сервіс А" (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна);

•  19% у ТОВ "Фенікс" (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна).

Цікаво, що співласницею ТОВ "Сервіс А", ТОВ "Геофорс", ТОВ “Компанія "Міжнародні Ділові Проекти" Та ТОВ "Фенікс" є ще й мати Юлії Тимошенко – Телегіна Людмила Миколаївна. Окрім цього, вона володіє 94% компанії ТОВ "ТИМТЕЛ".

ФПГ, куди відносять всі згадані компанії родичів Юлії Володимирівни, так і називають “Група Юлії Тимошенко”. А найбільш очевидні їхні бізнес інтереси пов’язані з нерухомістю.

Бізнес-сім’ї Бойка та Гриценка

Схожа “сімейна ситуація” склалася й у двох інших кандидатів – Юрія Бойка та Анатолія Гриценка. За ними теж не було помічено жодного бізнесу, однак їхні родичі все компенсують.

У Юрія Бойка успішною бізнесвумен є дружина Віра Бойко. Їй належить 100% ТОВ "Столична Нерухомість" (основний вид діяльності – Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), 25% ТОВ "Фортекс" (Оптова торгівля паливом). Вона також є акціонером ПАТ "Луганський Електроапаратний Завод".

Сини Юрія Бойка теж мають свої досягнення: Анатолій Бойко володіє 12,5% ПП "Сетлер" (Надання ландшафтних послуг), а Юрію Бойку-молодшому належить 40% ТОВ "Фасіліті Груп" (Комп'ютерне програмування).

Усі згадані компанії входять до ФПГ “Група Юрія Бойка” та мають досить різноманітні бізнес-інтереси. Водночас його тісно пов’язують із Дмитром Фірташем – власником Group DF та Inter Media Group.

А от із бізнесом родини Анатолія Гриценка все простіше. Головний напрямок діяльності його сім’ї – видання газет та загалом діяльність в ЗМІ. Рушієм цього бізнесу є дружина Анатолія Степановича – Юлія Мостова. У її власності знаходиться:

•  40% ТОВ "ЗН Груп" 40% (Основний вид діяльності – Видання газет);

•  20% ТОВ "Анкаріс" (Видання газет);

•  20% ТОВ "Видавничий Дім "Ормос" (Видання газет);

•  16% ТОВ "Комьюніті 8" (Видання газет).

Окрім цього, Юлія Мостова є бенефіціаром у ТОВ "ЗН УА" та засновником ГО "Хартія-4".

Син Анатолія Гриценка – Олексій, володіє більш різнобічним бізнесом: 33% у ТОВ "Український туристичний клуб" (Основний вид діяльності – Послуги з організації подорожувань), 22% у ТОВ "Промислово-інжинірінгова компанія" (Технічні випробування та дослідження) та 16% у ТОВ "Фан-клуб хокейного клубу "Беркут" (Рекламні агентства). Також він є керівником ГО "Всеукраїнське Об'єднання "Автомайдан" та засновником столичного філіалу ГО “Громадської організації "Громадянська позиція". А дочка Гриценка, Світлана, теж є співвласницею ТОВ "Фан-клуб хокейного клубу "Беркут" і повністю володіє ТОВ "БіСі Едженсі" (Основний вид діяльності – Рекламні агентства).

Усі компанії, якими володіють Юлія Мостова і Олексій та Світлана Гриценки, входять до ФПГ “Група Анатолія Гриценка”. А сам кандидат є засновником ГО "Громадянська позиція" та керівником однойменної партії.

Скромні Ляшко та Смешко

Олег Ляшко у зв’язках з великим бізнесом поміченим не був. Та все ж до одного підприємства він причетний. Так, він володіє третиною ЗАТ "Редакція газети "Політика”. Окрім цього, він має відношення ще до двох юросіб: керує партією "Радикальна партія Олега Ляшка" та є засновником Всеукраїнського благодійного фонду Олега Ляшка "Українська ідентичність".

Родина Олега Валерійовича, в яку зокрема входить дружина Росіта, також не вирізняється бізнес-активністю. До 2017 року у дружини був відкритий ФОП Сайранен Росіта Олександрівна (Основний вид діяльності – Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту), але він вже ліквідований.

Схожа ситуація з генералом у відставці, а нині кандидатом в Президенти, Ігорем Смішком. Напряму він є власником лише у двох компаніях:

•  88% у ТОВ "Лагуна" (Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування);

•  27% у ТОВ "Бізнес консалтинг центр" (Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки) – через цю фірму він є опосередкованим засновником ще кількох.

Окрім комерційної діяльності, Ігор Смішко також є засновником і директором ГО "Центр стратегічних досліджень та аналізу" і ВГО "Сила і Честь".

Юлія Смешко, дружина кандидата, спільно з ним володіє ТОВ "Бізнес консалтинг центр" (має 27%) і на неї відкритий ФОП, основний вид діяльності якого – Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Благодійники Вілкул та Шевченко

Офіційно, на відміну від даних журналістських розслідувань, Олександр Вілкул не володіє та ніяким іншим чином не має зв’язку з бізнесом. При цьому дві юридичні особи, які з ним напряму пов’язані, це ГО "Фонд Олександра Вілкула "Українська перспектива" та благодійна організація "Благодійний Фонд "Майбутнє Кривбасу", де він є засновником. Близькі родичі Вілкула теж напряму не мають зв’язку з бізнесом.

Схожа ситуація і з Олександром Шевченком. Він є засновником благодійного фонду "Фонд Олександра Шевченка – Новий Івано-Франківськ", ГО "Інститут розвитку міста "Новий Івано-Франківськ" та ГО "Громадський рух Олександра Шевченка "Країна гідності і правди". Хоча раніше за ним значилося кілька компаній, які протягом останніх років припинили свою діяльність. А от його дружина Тетяна Шевченко і нині повністю володіє ТОВ "Галичина-Цукор" (неочікувано основний вид діяльності – Діяльність у сфері права). До речі, це підприємство є співзасновником компанії-власниці відомого курорту “Буковель” – ТОВ “Скорзонера” (ФПГ “Приват”), де Олександр Шевченко пропрацював десять років керівником (з 2004 по 2014 роки).

Бідний Юрій Тимошенко

В розрізі передвиборної гонки досить цікавим претендентом на пост голови держави є Юрій Тимошенко. Його називають технічним кандидатом, який має на себе перетягнути частину голосів від Юлії Тимошенко, з якою в них ідентичні ініціали – Тимошенко Ю. В. Бізнесом він не володіє, хоча його дочка Мар’яна Тимошенко зареєстрована як фізична особа-підприємець (Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами).

Президент і бізнес: говорять експерти і закон

У кожного із кандидатів у Президенти свої особливості зв’язків в певним бізнесом. Однак питання – як же правильно вчинити зі своїми компаніями переможцю та який саме зв’язок з ними може бути правомірним – до сих пір викликає дискусії. Що ж потрібно зробити, аби не порушувати закон: продати, передати родичам чи у “сліпий траст”?

По-перше, після перемоги до інавгурації у Президента є час визначитися, як діяти з бізнесом.

“Президент зобов’язаний впродовж 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі підприємства та корпоративні права. В одноденний термін після здійснення такої передачі Президент має письмово повідомити про це НАЗК з наданням нотаріально засвідченої копії укладеного договору” , ‒ пояснив Ігор Маркевич, засновник та партнер юридичної компанії Amigo Partners.

При чому, за словами Ігоря Маркевича, у Президента є вибір, як саме передавати свої корпоративні права. Для цього є такі способи:

1. Укладення договору управління майном з суб’єктом підприємницької діяльності (окрім договору управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами). Якщо Президент є власником господарського товариства (окрім акціонерного), то він може укласти договір з юридичною особою чи ФОПом на управління майном, визначивши конкретні умови у такому договорі.

2. Укладення договору управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. Тут йдеться про випадки, якщо Президент володіє акціями в акціонерному товаристві. У такому випадку він вправі укласти договір з торговцем цінними паперами, який має ліцензію НКЦПФР.

3. Укладення договору про створення венчурного пайового інвестиційного фонду для управління переданими корпоративними правами з компанією з управління активами, яка має ліцензію НКЦПФР. Такий спосіб передбачає конвертацію корпоративних прав у цінні папери пайового інвестиційного фонду.

Також експерт додав, що цілком імовірно відповідні “управителі” цінними паперами де-факто можуть контролюватися Президентом, але формально юридично вищезазначені способи передачі корпоративних прав в управління є законними.

“Законно усе, що прямо не заборонено законом. Тож і сліпі трасти, і пряме/опосередковане управління членами родини бізнесом прямо не заборонене законом, а отже дозволено. Жодної форми зв'язку особисто Президента України у якості вигодоотримувача і бізнесу в українському законодавстві не існує. Це стосується і наявності у особи так званих іменних акцій. Тримач іменних акцій для маніпуляцій з ними має скористатися послугами відповідно ліцензованого брокера на ринку цінних паперів. А таку діяльність уже можна за бажання трактувати як підприємницьку, яка прямо заборонена Ст. 103 КУ”, ‒ уточнив Олексій Буряченко, голова правління Всеукраїнської регіональної експертно-юридичної асоціації впливу.

Однак якщо доведено те, що Президент таки порушив закон і дійсно займається підприємницькою діяльністю чи інакше протизаконно взаємодії з бізнесом, яке покарання може на нього чекати?

За словами Тетяни Хутор, голови Аналітичного центру "Інститут Законодавчих Ідей", форми “зв’язку”, які прямо заборонені в такому випадку, вказані в статті Ст. 1724. “Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності” Кодексу України про адміністративні порушення. І такі порушення передбачають адміністративну відповідальність, а саме накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

Водночас порушення Конституції як основного закону держави мало би приводити до більш кардинальних наслідків. Гіпотетично можна було би розглядати варіант імпічменту, та до цього процесу, виявляється, дуже багато запитань.

“У чинній Конституції України прописані процедурні можливості усунення Президента України з посади у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111 КУ). Але зазначений шлях від свого початку до закінчення є занадто складний та забюрократизований, а якщо до цього додати ще корупційний фактор, то просто не реалістичний. Так, від “створення спеціальної тимчасової слідчої комісії”, повноваження та діяльність якої недостатньо врегульовані законодавчо, до рішення 3/4 складу ВРУ, враховуючи відповідні висновки ВСУ та КСУ, можуть пройти роки. Тільки прийняття ЗУ "Про імпічмент" з чіткими повноваженнями, процедурами та строками разом з постійним громадським контролем/тиском зможуть належним чином вмотивувати будь-якого Президента України виконувати вимоги Конституції України, до речі, гарантом, якої він має бути сам для себе”, ‒ пояснив Олексій Буряченко.

Фотоколлаж на внешнем постере - 112.ua.