Люди Південного ГЗК: ветерану Ніні Калоші до сих пір сниться рідне підприємство

 Минулого тижня своє 85-річчя відзначила ветеран праці нашого Південного ГЗК, орденоносець, представниця славної трудової династії підприємства Ніна Яківна КАЛОША. З нагоди ювілею вона приймала чимало поздоровлень, але одне з найбільш щирих і теплих – від рідного комбінату.

За майже 36 років роботи монтером колії в рудоуправлінні ПІВДГЗК ця без перебільшення унікальна жінка заробила цілий розсип нагород за сумлінну працю, трудові заслуги та високі виробничі показники. У різний час її нагороджували медаллю «За трудову відзнаку», орденом «Трудової слави» ІІІ ступеню, а також орденом «Дружби народів» (до речі, лише три представники Південного ГЗК за всю історію існування підприємства мали цю урядову нагороду).

Всі ці три з гаком десятиліття вона пропрацювала на відвальній дільниці рудоуправління. Робота по-чоловічому важка, що вимагає великих фізичних навантажень, точності і дисципліни – бригадир монтерів шляху. Та все це не злякало юну Ніну, коли вона тільки-но після школи у 1963-му році прийшла на комбінат. Із часом прийшов досвід, могла похвалитися неабиякими виробничими показниками. За дві години могла без сторонньої допомоги підготувати до знімання цілих 2 кілометри шляху. А разом зі своєю бригадою за чотири години могла зняти більше кілометра залізничної колії. Неабиякі результати мала бригада Ніни Яківни і при укладанні шляху: 18 ланок, довжина яких складає 225 метрів, вони з колегами вкладали за 5 годин.

Ніна Яківна в числі перших освоювала нові електромеханічні інструменти, необхідні для роботи з укладання і перекладання колії. Легкою вона була і в спілкуванні. Тож коли виникло питання, хто може на практиці навчити професійним тонкощам іноземних студентів, відповідь була однозначно: Ніна Калоша. І досвід показав: цей вибір був якнайвдалішим. Ніна Яківна могла найти підхід до кожного, дохідливо пояснити, як правильно тримати інструменти, який потрібно вибрати кут і радіус при роботі з електромеханічними інструментами, як швидко і якісно виконати вкладання і перекладання колії.

Минуло тижня Ніна Яківна відзначила свій 85-й День народження. Серед телефонних дзвінків з привітаннями був і очікуваний, з Ради ветеранів рідного комбінату. А минулого вівторка на підприємстві їй підготували ще один, такий несподіваний подарунок – відвідування оглядового майданчику рудоуправління. За той час, що вона знаходиться на заслуженому відпочинку, тут чимало змінилося: Ніна Яківна згадує, як глибина кар’єру сягала 250 метрів, а зараз ця відмітка дорівнює 360 метрів. З великою цікавістю розглядала ветеран все навкруги, захоплювалася і згадувала минуле. Зазначала, що і нині спеціально розчиняє вікно свого будинку в селі Рахманово, аби десь здалека долинали звуки від роботи тутешньої гірничої техніки.

Мені й зараз сниться робота, як пояснюю колегам тонкощі укладання колії, як прагну виконати виробничий план, – розповідає Ніна Яківна. – Для мене це відвідування комбінату – немов ковток свіжого повітря, заряд бадьорості і ще одне свідчення того, що про мене пам’ятають на рідному підприємстві.

Цього дня на оглядовому майданчику насправді відбулася зустріч трьох поколінь: її, представницю старшого покоління вітали голова ради ветеранів комбінату Ганна Макарова та лідер молодіжної організації підприємства Іван Семенко. Вони з увагою слухали спогади уславленої трудівниці, а вона у відповідь – слова найтепліших привітань і подяки за свою багаторічну працю від нинішнього покоління Південного ГЗК.