"Історичне літо": криворіжці мандрували Балкою Північною Червоною та навідались до садиби Харіна, - ФОТО, ВІДЕО

Друга екскурсія в рамках проєкту "Історичне літо" відбулась 26 серпня. Цього дня учасники проєкту побували у Балці Північній Червоній а також у парку Веселі Терни і садибі Харіна.

Про це повідомляє сайт 0564.ua з посиланням на власного кореспондента.

Екскурсію проводили криворізькі краєзнавці Ганна Літвінчук та Володимир Огур. Екскурсійний маршрут розпочався з території заказника державного значення Балка Північна Червона.

Як зазначила Ганна Літвінчук, екскурсію Балкою Північною Червоною вона назвала "Портал в інший світ". Така назва пояснюється тим, що туристичний маршрут пролягає повз двох опор колишнього залізничного мосту Катерининської залізниці, що височіють тут. Пройшовши повз них, екскурсанти потрапляють в унікальний куточок Криворіжжя з багатим природним ландшафтом та біорізноманіттям.

Балка Північна Червона

Балка Північна Червона - район природного степу - є одним із унікальних куточків Криворіжжя. Існує версія, що ця балка утворилася у кратері, який виник на місці падіння метеориту близько 360–400 мільйонів років тому. 

Балка є найбільшою в басейні річки Саксагань. Величезна наукова цінність природних ландшафтів Криворізького басейну та їхнє унікальне розташування в зоні екологічної кризи підштовхнуло до створення на базі Північної Червоної балки двох ландшафтних заказників – загальнодержавного та місцевого значення. 

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення  Балка Північна Червона розташована в Тернівському районі, на території північно-західної околиці м. Кривого Рогу. Вона бере початок на водорозділі річок Саксагані та Інгульця. Загальна площа балки складає 54,3 га, довжина 36 км, площа водозбору 59 км2. По днищу балки протікає струмок, який бере початок зі ставків у селищах Романівка та Чапаєве. А закінчується на межі з дачним кооперативом „Схід”. 

Територія балки була взята під охорону як геологічний заказник місцевого значення в 1974 році. Систематичне вивчення рослинного світу балки було розпочате ще в 1972 році науковцями Криворізького відділення Донецького ботанічного саду. 12 січня 1983 року територію балки площею 28,3 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення. Постановою Ради Міністрів УРСР № 495 від 9 липня 1988 р. виконком Дніпропетровської Ради народних депутатів ухвалив рішення про збільшення заповідної території на 26 га. Ці площі визнано  заказником місцевого значення.

Тут можна побачити унікальні виходи на денну поверхню порід криворізької серії докембрійського віку (2400–2100 млн років). Відслонюються сланцеві та залізисті горизонти, які утворюють невеликі за розмірами розрізнені скельні виходи на обох схилах балки від її верхів’я до зруйнованого залізничного мосту. Характерні для балки брили імпактитів,  порід, які утворилися в результаті удару об землю метеоритів, та відслонення пісковиків зі скам’янілими рештками прадавніх рослин. На правому схилі лівої притоки балки зустрічаються виходи світло-сірих кварцових пісковиків із рештками очеретів девон-карбонового віку.

Рослини

У балці багате рослинне різноманіття. По днищу балки протікає струмок, а по схилах трапляються різні види рослинності. Тут і степові, і лісові чагарники, лугова рослинність і прибережно-водна, різнотравно-ковилово-типчакові степи та рослинність кам'янистих відслонень. Усього на території балки трапляється 360 видів вищих рослин. Серед них 46 видів охоронних, з яких 8 видів занесені до Червоної книги України, а 28 — охороняються в області.

На виходах залізистих кварцитів, які є по всій балці, раніше зростали чотири види папоротей, що охороняються в Дніпропетровській області. Це — аспленій північний, голокучник дубовий, пухирник крихкий, щитник шартрський (два останні види тут уже не трапляються).

Зростають також синьоокі проліски, рожевий ряст, жовті квітки тюльпану Біберштейна. На сухих схилах квітнуть півники карликові. Також є горицвіт весняний, сон чорніючий. Після первоцвітів з'являється квіт мигдалю степового. Серед різнотрав'я трапляється буквиця лікарська, чебрець, підмаренники, астрагали, молочаї, купина, барвінок, різні види цибуль та волошок, ковила.

Тваринний світ

Найбільше тут комах — близько чотирьох сотень видів. Безліч різноманітних бабок — коромисло велике, коромисло синє, коромисло руде, звичайна стрілка, бабка решітчаста, бабка бронзова, червонокнижний вид красуня-діва з синіми крильцями. Багато видів жуків: чорнотілка і бронзівка, сонечко семикрапкове і двадцятидвокрапкове, клоп-солдатик тощо. Трапляються тут цикадки, цвіркуни, коники, богомоли і червонокнижний вид, представник ряду двокрилих — ктир гігантський.

Також у балці мешкають мурашки-женці і мурахи чорні. Над квітами кружляють медоносні бджоли та галльські оси, жужелиці, джмелі — кам'яний та польовий. Сім видів джмелів занесені до Червоної книги — джміль лезус, джміль моховий, джміль глинистий та інші. Але найбільше метеликів: жовтянки, лимонниці, капустянка Галатея, бархатниці, бояришниці, синявець Ікара, червонець тощо. Особливо цінними є червонокнижні метелики — подалірій, ведмедиця Гера, ведмедиця-дівчинка, махаон, Поліксена.

Багато видів птахів. Наприклад, болотяний лунь, срібляста чайка, звичайний мартин, жайворонок польовий, ластівки — сільська та міська, жовта та біла плиски, соловейко східний, сорока, одуд тощо.

У струмках є ропухи. У заростях чагарників чотирисмуговий полоз та полоза жовточеревного, плазуни, занесені до Червоної книги України. Звичайними мешканцями балки є зайці.

Залишки Катери́нинської залізни́ці

На території Балки Північної Червоної можна побачити залишки опор мосту Катери́нинської залізни́ці.

Ганна Літвінчук розповіла екскурсантам історію створення у XIX столітті Катерининської залізниці, будівництва мосту в балці Північній Червоній, що з’єднує станції Веселі Терни та Колачевського, неподалік Першотравневого кар’єру. Розповіла про штучний скеледром, який є найвищим на Дніпропетровщині.

Катери́нинська залізни́ця — державна залізниця в українських губерніях російської імперії, що побудована у 1883–1904 роках. Роботи по будівництву першої черги залізниці тривали всього 34 місяці. Акт державної комісії був підписаний, і з 18 травня 1884 року розпочався регулярний рух поїздів.

Після жовтневого перевороту та змін влади, 1918 року націоналізована і передана до підпорядкування народного комісаріату шляхів сполучення. 4 січня 1936 року залізниця була перейменована на Сталінську.

Залізниця проходила територією Харківської, Херсонської, Таврійської, Катеринославської губерній і територією Донщини.

У 1862 році перший міністр шляхів сполучення імперії висунув проєкт будівництва залізниці від Катеринослава до Донбасу. 22 квітня 1875 року уряд затвердив план будівництва дільниць магістралі від станції Казанка до станції Катеринослав і від станції Ясинувата до станції Синельникове.

18 травня 1884 року було відкрито постійний вантажний і пасажирський рух казенною Катерининською залізницею поїздів дільницями Ясинувата — Синельникове і Казанка — Катеринослав.

Зданий в експлуатацію залізничний міст через річку Дніпро. Також відкрився рух у напрямку Ясинувата — Гришине — Чаплине — Катеринослав — Долгінцеве — Долинська. Нова магістраль складалася з двох «ізольованих» ділянок Ясинувата — Синельникове і пост Амур (колишній Катеринослав Лозово-Севастопольської залізниці) — Катеринослав — Долинська, розділених ділянкою приватної Лозово-Севастопольської залізниці Синельникове — Амур, а також 5 сполучних і «живильних» гілок, одна з яких, — Авдіївка — Юзівка, — була побудована безпосередньо в Донецькому вугільному басейні.

Нова залізниця мала зв'язати два промислових субрегіони, — Донецький кам'яновугільний та Криворізький залізорудний басейни. Не дивно, що вже через 5-10 років після відкриття постійного руху новою магістраллю почалося укладання других колій на всій трасі залізниці, а до початку ХХ століття вантажообіг Катерининської залізниці вийшов на перше місце серед залізниць Російської імперії. Адже вугілля і руда необхідні для виплавки металу, без якого не може обійтися жодна галузь промисловості.

Парк Веселі Терни і маєток Харіна

Після мандрівки Балкою Північною Червоної екскурсанти приїхали до занедбаного парку, у якому збереглися 300-літні дуби та можна побачити залишки маєтку криворізького поміщика Харіна.

Одна зі сторінок історії Веселих Тернів кінця XIX – початку XX століття припадає на розвиток поміщицької економії Миколи Платоновича Харіна, генерала російської армії, учасника Російсько-турецької війни 1877–1878 років. Маєток був збудований у 1880-х роках. На початку XX століття садиба була у повному розквіті. Тут був справжній двоповерховий палац, із вікон якого відкривався чудовий вид на класичний англійський парк, з якого аж до річки Саксагані вела розкішна алея ніжних ароматних троянд, які неначе спускалися з мосту до води й гралися, пестили волосся гостей-поміщиків, які в спекотні літні дні прогулювалися в човнах по річці. Великий фруктовий сад дурманив повесні лагідними пахощами квітучих дерев, а п’янкими солодощами стиглих фруктів – улітку.

Генерал Харін та його син і спадкоємиць Іван були великими поціновувачами фауни. В палаці на другому поверсі розташувався на всю стіну аж до стелі величезний скляний акваріум з рідкісними видами риб. Що вже й казати про стайні, де батько і син розводили племінних коней. Улітку посеред саду розташували розплідник шимпанзе. Через одного з його мешканців сталася велика трагедія. Дружина Михайла Платоновича, Олександра Гаврилівна, загинула, коли тікала від мавп, яких вона дуже боялась. Її життя обірвалося в річці Саксагань. Точна дата смерті невідома. На честь 300-річчя династії Романових Харін подарував школу Новопавлівці.

Так називали західну частину Веселих Тернів. Першим завідуючим цієї школи був Олексій Петрович Солом’яний. Нині по вулиці Солом’яного, 10 розташована бібліотека-філія № 6. Маєток належав Харіним до буремного 1917 року. Махновці, які прийшли сюди, практично зруйнували маєток, стайні, міст, з рідкісних риб зварили юшку. Доля Михайла Платоновича невідома. Іван Михайлович емігрував. Спочатку до Копенгагену (Данія), потім до Німеччини. Помер у Берліні від раку горла у 1926 році.

Зараз можна побачити занедбані залишки веселотернівського парку: на самотні велетні-дуби, які пам’ятають Богдана Хмельницького, на верби, що тихо плачуть над річкою про своє величне минуле. Весь занедбаний парк із залишками рідкісних дубів, розлогих верб, квітучого п’янкого жасмину, духмяних китиць калини пам’ятають кожний крок своїх господарів.  За Харіна територія парку була 32 га, зараз – 17,2.

Нагадаємо, серія екскурсій Криворіжжям організована в рамках проєкту "Історичне літо", що реалізується Першим Криворізьким/1KR.UA за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). 

Використано інформацію з екскурсії, матеріали з Вікіпедії, сайту "ДніпроКультура".