У Кривому Розі продовжується обговорення проєкту Меморіалу у секторі почесних поховань на Центральному кладовищі. Відбувається це на етапі, коли проєкт Меморіалу вже затверджений, тендер на будівництво проведений і розпочато будівельні роботи. Після серії зустрічей з рідними загиблих захисників України, представники міськвиконкому зустрілися з членами ініціативної групи і поставили питання руба: будувати, чи зупиняти будівництво?
Яким був результат зустрічі 19 вересня 2024 року, бачила наша кореспондентка.
Зустріч, котра була призначена на 19 вересня, анонсувалась представникми міської влади, як зустріч з ініціативною групою рідних захисників України, похованих у секторі почесних поховань на Центральному кладовищі. Теоретично записатись до ініцативної групи могли усі бажаючі. На попередніх зустрічах криворіжців, котрі бажають бути в ініціативній групі, закликали підійти і записатись. Мовляв, згодом їх запросять на фінальну "велику нараду", де буде голосування щодо пропозицій, які надійшли від родин загиблих.
По факту склалося не так, як гадалося: з'ясувалося, що до складених списків ініціативної групи потрапили не всі бажаючі, хтось не зміг прийти на зустріч і уповноважив замість себе родичів, а заплановане "голосування" загалом було зірване, адже більшість учасників зустрічі покинула залу засідань, так і не зазначивши "так" або "ні" у заготовлених владою паперових "опитувальниках".
Перед початком зустрічі біля будівлі міськвиконкому на учасників ініціативної групи чекав заступник директора департаменту соціальної політики Сергій Біндюг. Посадовець влаштував перекличку - називав прізвище членів ініціативної групи і пропонував зайти у приміщення міськивконкому. Запідозривши, що за таким порядком реєстрації приховується план не допустити до зали засідань тих, кого немає у списках, значна частина прибулих на зустріч не поспішала заходити всередину будівлі. Як з'ясувалося, така підозра була небезпідставна, і подальша поведінка представника міськвиконкому та "муніципальних гвардійців" підтвердила намір влади обмежити коло учасників зустрічі 19 вересня.
Та реалізувати цей план зашкодила наполегливіть рідних загиблих захисників, котрим у певний момент довелося фізично пробиватися через кордон "муніципалів". Під час штовханини з кордоном "гвардійців" одна з жінок (дружина загиблого захисника) зауважила, що саме таких фізично дужих чоловіків сьогодні дуже бракує на фронті.
Врешті "охоронці Вілкула" (так інколи називають криворізьких муніципальних гвардійців криворіжці) відступили і почали пропускати людей. Однак, на відміну від попередніх зустрічей, цього разу на вході відвідувачів міськвиконкому не лише пропускали через рамку, але й перевіряли вміст сумок.
Змінився і формат зустрічі: окрім попередніх посадовців та депутатки, на зустріч прийшли заступник міського голови Олександр Катриченко, директор КП "Ритуал Сервіс Плюс" Андрій Васильєв та представник замовника - директор департаменту розвитку інфраструктури міста Іван Карий. Також присутньою була представниця компанії - проєктувальниці.
На зустріч прийшли і військові - представники 129-ї бригади ТРО, офіцери запасу та комісовані.
Модерував зустріч Олександр Катриченко. Від початку він наголосив на тому, що метою зустрічі має стати прийняте рішення - одне з двох: продовжувати будівництво Меморіалу, або ж його зупинити. Посадовець озвучив версію влади щодо публічності обговорення проєкту Меморіалу з представниками двох громадських організацій та військових частин. Попри те, що більшість присутніх на зустрічах з представниками влади рідних загиблих захисників говорили про те, що нічого не знали про минулорічне (початкове) обговорення проєкту, їх ніхто не запрошував до обговорення, представники незалежних медіа також не були проінформовані про таке обговорення і не брали участі у його висвітленні, Катриченко заявив, що обговорення проєкту Меморіалу було публічним.
На думку представників ініціативної групи, з якими нам вдалося поспілкуватись, місцева влада провела непублічне обговорення. До замовлення проєкту у місті не оголошувались громадські слухання, більшість рідних загиблих захисників залишилась поза процесом обговорення. Натомість, до "первинного" обговорення були залучені представники ГО, лояльних до місцевої влади. Тобто ті, хто не заперечуватиме проти планів місцевої влади.
Про реальність цієї версії свідчить і реакція Олександра Катриченка на інформацію про причини відсутності голови ГО Солдатських матерів Налаті Король на зустрічі 19 вересня. Посадовець поцікавився, чому відстуня на зустрічі Наталя Король. На що Сергій Біндюг повідомив, що вона захворіла. Зауваження, промовлене заступником міського голови після цих слів, збило з пантелику присутніх. У залі почулись відповідні коментарі та сміх, коли Катриченко вголос заявив "Чомусь".
Загалом саме позбавлення рідних загиблих воїнів можливості висловити своі побажання щодо майбутнього Меморіалу і спричинило конфлікт між владою і спільнотою родин. Людей, котрі втратили у російсько-українській війні найдорожчик, позбавили права вибору - не було запропоновано декілька варіантів Меморіалу, а по факту презентовано проєкт, який на час презентації вже реалізовується. Про це вони і говорили представникам влади на зустрічі.
Зауважимо, що 19 вересня як і на попередніх зустрічах, у програмі обговорення був запланований виступ Сергія Біндюга - заступника директора департаменту соціального захисту, екс-комбата 236-го батальйону. Щоразу зміст його виступу полягав у проханні не гальмувати будівництво Меморіалу, адже побратими загиблих також хочуть мати можливість прийти на могили військових.
Тезу "цей меморіал не лише для родин загиблих, але і для побратимів, і для майбутніх поколіню криворіжців" на зустрічі з ініціативною групою 19 вересня підтримували також військові, котрі прийшли до міськвиконкому. Зокрема, слово взяв старший сержант запасу Олександр Куренко.
Таку одностайність ветеранів, дехто з рідних загиблих військових розглядає як спробу влади тиснути авторитетом військових на родини загиблих героїв.
Присутні на зустрічі військові обурювалися "балаганом", котрий, на їхню думку, влаштували рідні загиблих. Але по мірі обговорення, здалося, що дехто з них усвідомив, що вимоги рідних загиблих військовослужбовців законні, а соціальне збурення викликане неефективно організованою комунікацією та непублічністю прийняття владою рішень.
Зокрема, той самий Олександр Куренко в ході обговорення долучився до пошуку шляхів вирішення конфліктної ситуації. Ветеран неодноразово виступав та вносив свої пропозиції.
Увагу привертала ще одна інформація, котра повторювалась представниками влади на кожній зустрічі. Йдеться про меседж, що будівництво Меморіалу було зупинене через необхідність коригування проєкту за наполяганням деяких активістів і активних родин захисників. Як вважають наші співрозмовниці - матері та дружини загиблих захисників України - таким чином місцева влада намагається внести розкол у спільноту родин загиблих героїв, спровокувати між ними конфлікт. "Розділяй і владарюй", - саме ця теза, на їхню думку, найкраще описує ситуацію, котра виникла у місті через намагання влади "протягнути" потрібне для неї рішення.
Водночас заступник міського голови Олександр Катріченко на зустрічі неодноразово повторив, що інші міста України залишили будівництво меморіалів до кращих часів - на час, коли завершиться збройний конфлікт. Він зауважував, що, вочевидь, так рішення, є доцільним, а у Кривому Розі поспішили з прийняттям рішення щодо будівництва Меморіалу.
Враховуючи технології, до яких вдалися представники влади, рідні загиблих заявили, що вони не проти будівництва Меморіалу у секторі почесних поховань. Навпаки, вони підтримують будівництво, але просять "почути їх". Зокрема, пропонували почерговість реалізації проєкту, а саме: продовжувати будівництво огорожі, каплиці та інших конструкцій, які не стосуються фактичного облаштування могил. Натомість, оскільки встановлення надгробних хрестів заплановано на весну наступного року, варто вжити заходів для коригування проєкту у цій частині (змінити колір граніту, документально зафіксувати, що під час реалізації проєкту розміщення надгробних конструкцій відповідатиме фактичному розташуванню могил) та отримання усіх необхідних погоджень. На їхню думку, такий підхід дозволить вчасно реалізувати плани щодо встановлення надгробних пам'ятників.
"Ми за меморіальний комплекс. І ми за те, щоб враховувати і побажання побратимів, які туди прийдуть, і рідних, і громадських організацій, які якимось чином вирішують за нас, хоча навіть не приймали нас у члени своїх організацій. Ми за Меморіальний комплекс... Я з великою повагою ставлюся до усіх побратимів, котрі прийшли сюди підтримати Меморіал. Але ми не проти Меморіалу, а лише просимо почути нас, нас більшість. І ми зібрали 1094 підписи у підтримку того, щоб почули наше побажання щодо коліру граніту. Внесіть ці зміни! І ми хочемо, щоб це було не у протокол було занесено, бо протокол не має жодного відношення до проєкту. Внесіть зміни до проєкту...", - зазначила мати загиблого військового і дружина захисника, який продовжує боронити Україну, Ірина Ковальова.
Вона заявила, що не уповноважувала жодну ГО висловлювати її думку щодо проєкту Меморіалу. І сама вона не збирається голосувати за інших рідних загиблих захисників. Адже кожен з них має право оссобисто визнавитись і проголосувати за те, як буде облаштована могила близької людини.
Про правове підгрунтя такого підходу нагадала посадовцям Тетяна Різниченко - мама загиблого бойового медика Олексія Різниченка. Вона послалась на ст.25 Закону України "Про поховання та похоронну справу", якою визначаються права виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, зауваживши, що без згоди рідних загиблих захисників ніхто не має права встановлювати будь-які надгробні конструкції.
"Отже якщо я проти, щоб на могилі моєї дитини ставили такий херст, я можу написати відмову, і ніхто не буде вправі поставити таку намогильну споруду, яку я не хочу", - зауважила пані Тетяна.
"Напишіть", - промовив у відповідь Олександр Катриченко.
Також цього дня він пояснив, що реалізувати поетапний, підхід не вдасться. Адже заміна матеріалу - червоного граніту Токівського кар'єру - є істотною умовою проєкту і тягне за собою припинення будівництва. До того ж посадовець дав зрозуміти, що внесення змін до проєкту - тривалий процес. Та й, схоже, займатись цим влада не буде, а залишить питання будівництва меморіалу вже на "після війни".
Врешті зустріч завершилась сваркою між військовими та родинами загиблих захисників України а також між самими рідними загиблих воїнів. У цей момент, здавалося, що заступнику міського голови було весело.
Додамо, що декого з учасників зустрічі повністю задовольняє проєкт, запропонований владою. Серед таких, наприклад, мати загиблого захисника Віра Карпович, з якою ми поспілкувалися.
Під час розмови Данило Давиденко - брат загиблого Дениса Комара - поцікавився у заступника міського голови, який правовий статус цього зібрання? На що Олександр Катріченко відповів, що це - "просто зустріч". Таким чином учасники зустрічі ще раз продемонстрували представникам влади власне розуміння ситуації, що запропоноване їм голосування на "опитувальниках", складених в рамках "просто зустрічі" не має ніяких правових наслідків, окрім одного - надасть можливість посадовцям вчергове заявляти, що будівництво меморіалу зірвали "активні родини загиблих захисників".
В результаті більша частина присутніх покинула залу засідань.
Ми поцікавились у декого з рідних загиблих захисників, чому вони так вчинили.
"Пропозицією підписати згоду, або незгоду з пропозицією будівництва цього проєкту, вони намагаються перекласти відповідальність на нас. Якщо ми не підписуємо цю згоду, то вони матимуть можливість сказати, що це родини винні - це вони припинили будівництво цього меморіалу. І, відповідно, крайні могили, де вирито ряд, просто попливуть. Найбільше за це люди переживають.
Якщо ж навпаки - ми даємо згоду - це дає їм можливість реалізувати проєкт у тому вигляді який є. І ми не зможемо ставити ніяких питань, бо ж підписались, значить, згодні",
- пояснює Тетяна Різниченко.
Ірина Коваленко додає:
"Ми вийшли із засідання, яке, як сказав пан Катрічекно, не має ніякої легітимності, це просто зібрання, це просто зустріч. На цій зустрічі ми можемо голосувати тільки кожен сам за себе. Але коли, вибачте, відверто тобі в обличчя сміються, приймати участь у цьому цирку не хочеться. Ми з самого початку заявили, що голосування буде некоректним. Ми всі не проти будівництва, але з урахуванням наших вимог Нас як не чули, так і не чують. І чути нас не хочуть. Тому ми колективно покинули це зібрання".
"Я пішла, бо мені не сподобалась відповідь: або ми зупиняємо будівництво, якщо не використовуємо токівський граніт. І в цьому буду я винна. Або ми робимо так, як є. Так, як є, мені не подобається. Я хочу, щоб був меморіал. Я хочу, щоб наші воїни були вшановані, щоб вони малу світлу пам'ять про себе. Щоб їх завжди пам'ятали. Але не таким чином - без маніпуляцій!", - заявила дружина загиблого Марія Рекман.
Детально дивіться на нашому відео (нижче).
Стежте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News
