4 листопада 2024 року обірвалося життя Захисника України, електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування дільниці №16 шахти «Козацька» Супереки Юрія Леонідовича.
Про це повідомляє пресслужба КЗРК.
Юрій Леонідович народився 22 жовтня 1973 року в с. Шевченківське Криворізького району. Після закінчення школи навчався в СПТУ №33. У 1993 році розпочав свою трудову стежку зварником ручної роботи з ремонту обладнання рудозбагачувальної фабрики Північного ГЗК ДП «Кривбасрудоремонт». Протягом своєї трудової діяльності працював на різних підприємствах Кривбасу електрогазозварником. У 2002 році пов’язав своє життя з Криворізьким залізорудним комбінатом, де став трудитися дробильником дільниці №16 шахти «Козацька» (на той час – «Гвардійська»). Згодом обіймав посаду електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування цієї ж дільниці. Певний час працював у сервісному управлінні з ремонту та монтажу шахтного обладнання, а потім на дільниці №26 (внутрішнього шахтного транспорту) шахти «Козацька». З серпня 2019-го трудився електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування дільниці №16 (спуску-підйому), де працював донині. За цей час проявив себе сумлінним та відповідальним працівником, який прагнув пізнавати тонкощі слюсарної справи, постійно навчатися та підвищувати свій розряд. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Козацька» й підприємства.
3 липня 2024 року, під час повномасштабної агресії рф проти України, Юрія Супереку було призвано до лав Збройних Сил України. Понад усе прагнув жити у вільній і незалежній країні, щоб його родина та близькі були в безпеці. Саме це додавало йому сил протистояти ворогові та захищати свою землю. Ніс сужбу радіотелефоністом мінометного взводу мінометної батареї.
На жаль, 4 листопада під час виконання бойового завдання в результаті обстрілу загинув поблизу н.п. Плєхово Курської області російської федерації.
Без чоловіка залишилася дружина Лариса Валеріївна, без батька – сини Ілля, Кирил, Назар та донька Венера. Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу криворізьку землю…
Керівництво, трудовий колектив акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Юрія Супереки та схиляє голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина, доброго та чуйного чоловіка та батька. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна пам’ять та шана Герою!
