17:55, Вчора

“Мій бізнес під час війни - це моя гра в мрію”, - власниця кав'ярні «Luck Coffee» Ірина Литвин, - ФОТО

Повномасштабне вторгнення росіян в Україну змусило нас шукати себе в нових умовах - більш агресивних, більш небезпечних. Хтось прийняв рішення убезпечитись подалі від обстрілів та ракетних ударів. Хтось вирішив продовжувати звичне життя у незвичних умовах (наскільки це можливо). А хтось віднайшов себе у щоденних подоланнях викликів війни. Військова справа, волонтерство, розвиток бізнесу, соціальні та культурні проєкти - все це співіснує одночасно на одній і тій самій території, котра для усіх нас стала країною, без якої ми не мислимо свого життя і за яку нині боремося.

Влітку цього року мені довелося познайомитися з Іриною Литвин - широківчанкою, котра взялася розширювати власний бізнес під час війни - попри абсолютно несприятливі для цього умови. Зайшовши на чашку кави до кав’ярні «Luck Coffee» у ТЦ “Поштовий”, ми з колегою затримались, аби попрацювати, і були вражені приязним відношенням персоналу до нашого візиту. Тож після першого нашого візиту невдовзі був наступний. А потім ще… І ще…

Окрім смачної кави, нашу увагу тут привернуло майстерне володіння українською мовою співробітниками закладу. Симпатія підсилилась шанобливим ставленням до мови: нею не нехтували на догоджання російськомовним клієнтам. Згодом в око впала зацікавленість постійних гостей справами закладу, його власниці. “А де Ірина? А коли вона буде?”, - такі запитання чули ми час від часу, коли навідувались до кав’ярні. Отож зрозуміли, що тут сформована атмосфера, дружня до відвідувачів.

Так ми познаймилися поближче і з персоналом і з самою власницею кав’ярні «Luck Coffee» Іриною Литвин.

Під час розмови з нею ми дізнались, що вона з Широкого. В родині не було підприємців: мама все життя працювала в Укртелекомі, тато - токарем на Інгулецькому ГЗК. Сама ж Ірина зростала дитиною, якій все довкола було все цікаво.

“У мене завжди були амбіції. Я говорила, що буду директором Інгулецького ГЗК. Чомусь завжди бачила себе в ролі керівника, завжди була активною. Власне такою була і у школі - брала участь у різних заходах, була ведучою, любила спілкуватись з людьми”, - згадує Ірина. Каже, що вже згодом у неї з'явився потяг до психології, эзотерики.

“Люблю пізнавати щось таке, що залишається поза людським оком. Навіть простим речам шукаю пояснення, відшуковую якісь закономірності”, - пояснює вона.

Зараз Ірині 40. Вона називає себе кондитером-самоучкою, адже до кавового та кондитерського бізнесу прийшла нещодавно. Закінчивши успішно загальноосвітню школу, вона вступила до інституту ділового адміністрування, де вивчала менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Та за фахом не працювала. Зате вісім років працювала у “Райффайзен Банку”. Пізніше була помічником керівника бізнесу. Ну-а згодом розрахувалася, оскільки мала мрію про власну справу.

“Хотілося втілювати щось своє. І загалом змінити сферу діяльності - з економічної податися до чогось більш творчого. Адже маю творчу натуру. Скажімо, з дитинства вірші писала, хотіла стати журналістом. Потім був потяг до вирощування рослин: я вирощувала хвойні рослини, кімнатні… Якийсь час навіть продавала рослини. У мене була величезна їх кількість! Вдома створювала різні клумби, гірки в саду. Так захопилась ландшафтним дизайном”, - розповідає Ірина, додаючи, що все ж найбільшою мрією юності було відкрити кав'ярню. А нині, маючи не одну кав’ярню, жінку не полишає мрія про новий заклад - у якому буде і кава, і багато-багато квітів та іншої рослинності - на гірках, гойдалках, терасі тощо.

Звісно, досвід роботи у чужому бізнесі знадобився жінці у започаткуванні власної справи. Зокрема, у нагоді стали управлінські навички і навички комунікації. А притаманний їй потяг до творчості лише сприяв розвитку бізнесу.

Пряма мова:

“Творчість в моєму житті повсюдно. А ще маю цікавість до езотерики. Так колись створила карту бажань, у якій відкриття мережі кав'ярень посіло чільне місце. Та й у кав'ярні теж люблю креативити - створювати авторські десерти, експериментувати зі смаком кави, урізноманітнюючи склад її інгредієнтів. Так створила авторську каву”.

Першу кав'ярню Ірина відкрила у селищі Широкому понад три роки тому - у свої 37. Каже, що на 37-му році життя взялася за те, чого раніше не робила: змінила імідж - зі шпильок перевзулася у кросівки, спідницю замінила джинсами; закінчила курси водіїв; отримала водійське посвідчення і почала водити автомобіль. Тоді у Широкому й почала готувати десерти, створюючи свої рецепти. На замовлення доставляла десерти за адресами. Таким чином я прагнула заявити про себе, стати помітною, оприявнитись.

Паралельно Ірина набувала нових знань і вмінь. Для розуміння процесу приготування кави жінка навчалась на курсах.

“Сьогодні людям подобається та кава, яку я готую. Але для того щоб готувати смачну каву, я закінчила спочатку одні курси, згодом інші. Навчалася на баристу у Києві. Не скажу, що це було легко - взагалі змінити сферу діяльності, з банківського працівника з економічною освітою почати варити каву. Але я ніколи не любила рамок. Навпаки - розсуваю їх у відповідності до своїх творчих планів і задумів”, - пояснює бізнесвумен.

Фото пресслужби Криворізького міськвиконкому

Дізнавшись, що у Кривому Розі будується новий бізнес-центр, Ірина зателефонувала за контактним номером телефону, однак спершу їй відповіли, що усі торгівельні площі центру зайняті. Та наполеглива жінка попросила зберегти її контакт і повідомити у разі, коли ситуація зміниться. Так і сталося. Згодом їй повідомили про можливість оренди одного з приміщень.

Під час розмови з Іриною ми торкнулися й теми повномасштабного вторгнення російської армії. Адже її бізнес створювався і розвивався саме у 2022 році. Вона пригадує, що у перші місяці 2022 року у Широкому було надто гучно. Чоловік пропонував виїжджати, та вона відмовилась, поринувши у роботу з головою - сама готувала випічку, десерти, варила каву. Її заклад у Широкому тоді працював пів дня, десь до 14:00. Адже пізніше громадські місця і вулиці пустішали - люди ховалися від небезпеки по домівках. Був час, коли у Широкому дислокувалися військові - вони також були відвідувачами її кав'ярні. Водночас існували проблеми з закупівлями, доводилося налагоджувати контакти з постачальниками з інших регіонів України. Та все ж, як каже Ірина, вона не втратила бойовий дух.

Фото пресслужби Криворізького міськвиконкому

“В тих умовах існували певні застереження: були прильоти, було страшно. Та я з тієї категорії людей, які бачать ціль і не бачать перешкод. Вважаю, що доля посміхається наполегливим. Якби важко не було, якщо ти дієш, то рано чи пізно успіх чекає на тебе. Важливо вміти балансувати в цьому стані. От успіхом на даний час можна назвати те, що просто ти тримаєшся, вчишся балансувати у складних умовах - це і є зараз успіх!”, - зауважує Ірина.

Все ж вона визнає, що бувають хвилини розпачу, коли рахує, скільки має сплатити за оренду, за комунальні платежі, скільки коштів потрібно на закупівлі товару… За її словами, бізнес у таких складних умовах зараз нагадує гру.

“Але скажімо так, це моя гра, гра для мене. Тому що це моя мрія. Тут в кожному куточку, у кожній деталі - моя душа, моя гра в мрію. Тож для мене все це, швидше, втілення своєї мрії, а не ведення бізнесу”, - розмірковує власниця “Лавандової кав'ярні”.

На моє запитання, чому відвідувачі цікавляться її справами навіть у її відсутність: наприклад, запитують у баристи: “Де Ірина? Коли вона буде?”, жінка припускає, що комунікація з людьми тримається на енергії - дехто приходить не лише за чашкою кави чи десертом, а насамперед за спілкуванням.

Пряма мова:

“Як у Широкому, так і у Кривому Розі люди так само потребують спілкування. Я люблю спілкуватися з людьми. Тож багато постійних гостей моїх кав'ярень перейшли у розряд моїх приятелів”.

Насамкінець нашої розмови Ірина Литвин поділилася деякими секретами популярності «Luck Coffee». Вона зауважила, що найпершою умовою приготування смачної кави є … настрій. Дослівно:

“Кава має бути з настроєм!”.

Окрім кави у закладі готують лимонади, крафтові чаї та інші напої. При цьому техкарти напоїв Ірина складала на власний смак - готує напій, тестує його, вдосконалює і лише після цього складає технічну карту. Пояснює, що головними умовами смачного і корисного напою є натуральні інгредієнти, їхнє правильне поєднання та співвідношення, а також приготування напою з любов'ю, чесністю і щирістю.

Фото пресслужби Криворізького міськвиконкому

“Я у все вкладаю свою душу. І по інтуїції готую і напої, і десерти, і загалом веду бізнес. Щодо десертів - у мене немає, скажімо, такого, що, от, потрібно додати 110 мг цукру… Як кажуть у народі, я все готую “на око”. Але перевага моїх десертів у тому, що використовую лише натуральні та якісні продукти. А ще вся моя випічка малосолодка. Є й веганські десерти. До речі, правильному приготуванню десертів я також навчалась. Але ж я та людина, котра завжди прагне створювати бездоганний рецепт. Ну є така риса в мене - люблю зростати, вдосконалюватись і вдосконалювати….”, - пояснює господарка кав’ярні і додає, що натхненна праця одних завжди надихає інших. Вона в цьому переконалася, адже знає щонайменше двох людей, котрі, надихнувшись її історією, відкрили власну справу.

Нагадаємо, нещодавно ми писали, що Ірина Литвин є учасницею грантової програми єРобота. Про це читайте ТУТ.